Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Два українські воїни — «Вишня» та «Коломия» — провели 45 діб в оточенні, чинячи спротив російським загарбникам і зрештою здійснивши сміливий прорив до своїх побратимів. Їхня історія — це доказ мужності, стійкості та незламності духу українських воїнів.
Історію бійців оприлюднили на сторінці 141 окремої механізованої бригади.
Бійці зайшли на позицію 22 березня. Згодом їхній підрозділ опинився в повному оточенні, а ворог поступово захоплював позиції навколо.
«Протягом двох тижнів позиції забирали по шматочку. Якщо було чути постріл — це означало, що там триває штурм. Якщо людина не відповідала — значить, її вже немає…» — розповідає «Вишня».
Щоб вижити, хлопці облаштували сховище, де ховалися від ворожих дронів та обстрілів. Їжу та воду їм скидали за допомогою безпілотників. Проте їхній прихисток залишався в зоні активних бойових дій.
Коли ворог зайняв їхню попередню позицію, встановивши там міномет, ситуація стала ще критичнішою. Вода і їжа закінчувалися, а ризик бути виявленими зростав із кожним днем.
«На тій першій позиції нас не помітили, але вони її захопили. Вони поставили там міномет і почали з нього працювати. Через чотири дні закінчилася їжа і вода…» — згадує «Коломия».
Бійці змушені були переміститися на нову схованку, де просиділи ще три тижні. Весь цей час вони уникали боїв, розуміючи, що будь-який відкритий бій означав би кінець.
Командування розробило для них план відходу, який передали через дрон. Разом з інструкціями воїнам скинули маскувальні халати, щоб уникнути виявлення тепловізорами.
«Чекали кодового сигналу на вихід. Без рюкзаків, тільки броня, каска і зброя. Коли почули команду — кинулися вперед…» — розповідає «Вишня».
Прориваючись через ворожі позиції, «Вишня» відволікав вогонь на себе, поки «Коломия» шукав можливість сховатися. Після тривалого пересування у складних умовах, розраховуючи лише на власні сили, бійці нарешті дісталися до українських позицій.
«П’ять днів виходив. Йшов всю ніч. На ранок дійшов до посадки, почув голоси. Підповз ближче і почув українську мову — зрозумів, що це свої…» — згадує «Коломия».
Як повідомляла АрміяInform, його історія вражає до глибини душі. «Козак» — бойовий медик 126 окремої бригади ТрО, який три доби провів у справжньому пеклі на одному з дніпровських островів. Під безперервними обстрілами, серед поранених і загиблих він виконував свою місію — рятував життя. За цей подвиг військовослужбовець отримав орден «За мужність», але головною його нагородою залишаються врятовані побратими.
