Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Його історія вражає до глибини душі. «Козак» — бойовий медик 126 окремої бригади ТрО, який три доби провів у справжньому пеклі на одному з дніпровських островів. Під безперервними обстрілами, серед поранених і загиблих він виконував свою місію — рятував життя. За цей подвиг військовослужбовець отримав орден «За мужність», але головною його нагородою залишаються врятовані побратими.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
«Я ніколи не думав, що мені доведеться повзати по трупах, що в мене будуть мізки іншої людини на бороді, що в крові буде вся броня», — каже «Козак». Його слова — не просто моторошні подробиці, а реальність війни, з якою стикаються українські захисники.
Операція на острові стала для нього точкою перелому. Він уже мав бойовий досвід — служив старшим медиком мінометної батареї, надавав допомогу бійцям підрозділів, виявляв ворожу техніку. Але те, що він пережив на лівому березі Дніпра, виходило за межі всього, що можна було уявити.
Від початку штурму ворог знищив до 20 своїх бійців, але й українські підрозділи зазнали втрат. Поранених звозили на острів, який швидко став для окупантів пріоритетною ціллю. Вночі росіяни розпочали масований вогонь, перетворивши маленький клаптик землі на пекло.
«Ти йдеш по болоту, в тебе летять уламки, ти весь у крові, контузії навіть не рахуєш… Серед поранених — хлопець, у якого живого місця не залишилося. У черевній порожнині — уламки, якими я порізав собі пальці до кісток, намагаючись зупинити йому кровотечу», — згадує «Козак».
У критичний момент важливо не лише рятувати, а й керувати хаосом. «Козак» згадує, як кричав на поранених і шокованих бійців, змушуючи їх діяти. Тільки так можна було вижити.
Одним із найскладніших завдань було знайти й витягти пораненого побратима на прізвисько «Псих». Коли його витягували, стався черговий приліт. «Я притиснувся до нього, а потім зрозумів, що в мене на бороді його мізки…» — згадує боєць.
«Псих» вижив, але, приходячи до тями, намагався зірвати трубку для дихання. Тоді «Козак» змушений був заклеїти йому руки скотчем. Згодом у шпиталі він перепрошував перед товаришем, хоча той, напевно, завдячує йому життям.
Після евакуації поранених та серії логістичних операцій настав час і для самого «Козака» залишити острів. Він згадує той момент із тремтінням: «Коли босими ногами ступив на асфальт правого берега, я відчув таке полегшення, що словами не передати».
Сьогодні «Козак» не просто продовжує службу, а передає свій досвід молодим бійцям. Його головне правило: тренуватися щодня, кидати собі виклик і ніколи не зупинятися. Саме так і загартовуються легендарні морські піхотинці, які творять історію просто зараз.
Як повідомляла АрміяInform, молодший сержант із позивним «Катран» — приклад відданості та професіоналізму в лавах Збройних Сил України. Нині він обіймає посаду командира відділення роти охорони 15 окремого полку підтримки морської піхоти ЗСУ.
