Сьогодні — він командир 431-й окремого батальйону безпілотних систем: зграї, яка воює за принципом «не числом, а інтелектом». АрміяInform він розповів про те, як народжується культура, в якій ніхто…
Сергій — навідник зенітного кулеметного взводу 32 механізованої бригади, який добровільно став до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення. Родом із Черкащини, у мирному житті він працював в аграрному секторі, але, як сам зазначає, вже не міг спокійно працювати на землі, коли дім і країну охопила війна.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
«Кобзарівські „лани широкополі“ для мене завжди були чимось святим. Я любив свою роботу, але відчуття, що нашій землі загрожують, стало нестерпним», — розповідає боєць.
Попри своє азербайджанське прізвище, Сергій виріс у незалежній Україні під синьо-жовтим прапором. Його дід родом із Кавказу, але батько — українець, який виховав його з любов’ю до рідної землі. «Не розумію тих, хто боїться брати зброю. Я пішов на війну не для того, щоб померти за Україну, а щоб вбивати її ворогів», — відверто ділиться Сергій.
За два роки служби Сергій набув чималого бойового досвіду. Його розрахунок зенітної установки калібром 23 мм успішно збивав ворожі безпілотники, зокрема «Ланцет» і «Зала», та працював по позиціях окупантів. «Коли відзначили нашу роботу, це дуже мотивувало. Ти розумієш, що не просто виконуєш накази, а реально змінюєш пеебіг війни», — каже він.
Сергій відчуває глибоку ненависть до ворога, особливо після Бучі, Маріуполя та ударів по мирних містах. «Щодня окупанти дають ще більше причин ненавидіти їх. Хочеться не просто зупинити це зло, а відплатити за всі наші втрати», — говорить військовий.
Сьогодні Сергій носить сержантські погони і навчає побратимів у новому піхотному відділенні. «Хлопці поки трохи скептично ставляться до моєї муштри, але, сподіваюся, згодом зрозуміють: усе це для того, щоб вижити й повернутися додому. Ми повинні вміти використовувати кожну хвилину на полігоні для навчання та підготовки», — переконаний він.
Попри війну, Сергій мріє про майбутнє вільної й мирної України. Він хоче створити родину і ростити дітей у країні, де не доведеться чути виття сирен. Його сила духу, любов до Батьківщини та відповідальність за майбутнє роблять його прикладом для кожного, хто бореться за свободу України.
«Наше майбутнє — у наших руках. Ми воюємо, щоб у наших дітей був мир», — каже Сергій.
Як повідомляла АрміяInform, український вогнеметник Василь цілу добу провів в окопі з російськими загарбниками, проте зумів їх обдурити і дочекатися допомоги.
