Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Від початку серпня минулого року триває військова операція на Курщині.
Чому росія вдалась до застосування військ з північної кореї та з яких причин досі приховує їхню присутність там?
На ці питання відповів військовий експерт Петро Черник.
Їхнє екіпірування це — пізній радянський союз
«Не таємниця, чому ця операція була організована. У першу чергу, це відволікання військ від стратегічного східного плацдарму, особливо Донецького напрямку. Ну і, звичайно, це розвінчування міфу про те, що не може неядерна країна напасти на ядерну. Ядерного апокаліпсиса не сталося.
Але в цій операції є ще один дуже важливий і принциповий зріз: війська північної кореї. До них дуже багато питань було на початку їхнього входження. Кілька місяців тому російська федерація розпіарила це явище, що от, мовляв, з’являться такі сили, що негайно виб’ють наші війська з території Курщини. Цього не сталося.
Отже, ревізується стратегічне питання, а чи ці війська настільки боєздатні й, чи вони спроможні виконувати ті завдання, котрі на них покладені. Зараз із вже певного досвіду однозначно можемо говорити про це.
Тепер буквально кілька аналітичних моментів. Задекларовано, що застосовано у межах до 12 000 особового складу (військ північної кореї — ред.). У першу чергу, це механізовані підрозділи. Багато це чи мало? Це повноцінна дивізія. Дивізія за радянськими та теперішніми російськими нормативами — це 12500 осіб.
Дивізія за класичним статутом, тим самим радянсько-російським, має проривати бригадні бойові порядки по фронту 10-15 кілометрів, по глибині — до 30. Нічого подібного північно-корейські війська продемонструвати не змогли. Це дуже важлива деталь.
Щобільше, якщо скрупульозно перевіряти і вивчати їхнє екіпірування, особливо вже тих підтверджених випадків їхньої загибелі, то це — пізній радянський союз, ну, може, трішечки покращений.
І не забуваємо, що бойовий досвід — це дуже важлива деталь. Наше військо, напевно, зараз на цю хвилину, — ну, після Сполучених Штатів Америки — але в такому типі війни, яку ми зараз ведемо — чи не найдосвідченіша армія світу, особливо в частині FPV-дронів.
Якби північно-корейські війська мали справжній бойовий потенціал, то хоча б одну проривну операцію дивізійного рівня вони б організували
І тут ще такий маленький зріз. Пригадуємо ту листівку північних корейців, де на приманку вони, тобто, на живу людину, намагалися збивати дрон. Що це означає? Це означає, що до них ставляться як до біомаси, а біомаса, окрім м’ясних штурмів, іншої опції виконати не може і не зможе.
Отже, підсумок. Якби північно-корейські війська дійсно мали справжній бойовий потенціал, то хоча б одну операцію проривну дивізійного рівня вони б організували. Цього не сталося.
Тепер постає логічне і зрозуміле питання: чому росія починає приховувати факти їхньої присутності? Та все елементарно просто. Все упирається у стратегічну пропаганду. Це схоже на «візьмемо Київ за три дні» і до «ми воюємо з НАТО». А тут те ж саме: підрозділи, на які була зроблена величезна ставка в пропагандистському сенсі, себе не виправдовують.
Отже, треба це питання знімати з порядку денного. Плюс, як би це дивно не звучало, є ще певна геополітична складова цього явища. У чому вона полягає? Не сумніваємося, що союзники ведуть у закритому режимі серйозні переговори і з китайцями, і з російською федерацією стосовно того, що таке кричуще порушення правил міжнародного ведення воєн неприйнятне.
Тому що тут була для путіна велика геополітика — і не тільки для Путіна, а й для Китаю і для північної кореї — це цементування так званої «вісі зла». Тому вони перейшли у режим приховування і, на мій погляд, так і буде тривати далі.
Важливо для нас утримувати плацдарм і винищувати якомога більше, як окупантів — самих росіян — так і північних корейців. Чому? Тому що це сигнал світовим диктатурам, що такі відверті авантюри матимуть певну оцінку у вираженні нищення їхнього особового складу”.
