«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
На рахунку воїна зенітної ракетної Шепетівської бригади повітряного командування «Захід» старшого сержанта Андрія Панчохи вже чотири збиті ворожі ракети.
Як це — збивати повітряні цілі з зенітної установки та з ПЗРК — захисник неба розповів кореспонденту АрміяInform:
До мене командир взводу кричить: «Стріляй!». Секунди дві — і моя зенітна ракета прямує до цілі
«Переносний зенітно-ракетний комплекс «Ігла» — це проста зброя, нічого складного, як на мене. Просто потрібно «захопити» ціль. І враховуючи характеристики озброєння, розуміти, чи ти дістанеш її. Звісно, тобі дають команду, колега з планшетом повітряної обстановки в руках каже тобі, з якого напрямку заходить ціль, який азимут, курс, дальність… А ти вже собі в голові прокручуєш, враховуєш усе.
Так я відпрацював 17 листопада цього року. Дуже багато тоді ракет летіло ворожих…
Ракета заходить позаду. Я її бачу чітко. До мене командир взводу кричить: «Стріляй!». Секунди дві — і моя зенітна ракета прямує до цілі. Чекаю. Бачу, що влучив. російська крилата ракета збита і падає.
А потім була результативна бойова робота 13 грудня. Наша мобільна вогнева група вийшла на позицію. Нам уже повідомили, що ворожі ракети летять в наш бік. Довели інформацію про курс і напрямок.
Це була сьома година ранку. Бачу, що ворожа ракета йде, і я миттєво роблю «накол», тобто приводжу в дію батарею живлення на ПЗРК. Якраз дали команду, що можливе застосування вогню з ПЗРК. Заходить ціль. Я роблю пуск, збиваю, і вона падає. Все зайняло одну хвилину.
Після пошуків уламків та аналізу бойової роботи було встановлено, що в обох цих випадках мобільна вогнева група збила ракети Х-101.
Зараз я у відпустці. Коли чую про пуски ворожих ракет, то хочеться вже чимшвидше на службу вийти та знову ціль якусь вразити
…Щоб стати стрільцем-зенітником ПЗРК, я навчався застосовувати комплекс на тренажері. На мою думку, на тренажері важче влучити у ціль, ніж у реальному протиповітряному бою. Усього на моєму бойовому рахунку — чотири збиті ракети. Перші дві ми знищили із зенітної установки.
Служити в Повітряні Сили я прийшов у 2014 році.
Тоді такий був час, що треба було йти до війська. З другом разом пішли. Прийшов служити у ту ж частину, де колись строкову проходив, у зенітний ракетний полк. Брав участь в обороні Донецького аеропорту у складі підрозділу «Дика качка». Це був зведений загін Повітряних Сил ЗС України, який обороняв позицію «Зеніт».
Згодом мені присвоїли звання молодшого сержанта. Був командиром відділення зенітних установок ЗУ-23-2, начальником радіолокаційної станції. З часом став головним сержантом взводу.
Нині я у відпустці.
Коли чую про пуски ворожих ракет, то хочеться вже чимшвидше на службу вийти й знову ціль якусь вразити».
