Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Як відомо, в Ізраїлі однією з проблем після трагедії 7 жовтня та боїв у Газі стало впізнання тіл загиблих солдатів і цивільних людей. Кореспондент дізнався АрміяInform запитав майора резерву ЦАХАЛу доктора Владислава Двойріса, як розв’язують такі питання в Ізраїлі.
Чотири біометричні ознаки
— Який алгоритм впізнання, збору первинної інформації для подальшого впізнання тіл загиблих солдатів в Ізраїлі?
— Впізнання загиблих базується на чотирьох біометричних ознаках. Це свідчення товаришів, відбитки пальців, зуби та ДНК.
Існує кілька ситуацій, коли гинуть люди. Наприклад, коли боєць загинув на полі бою. Він один чи їх кілька, але вони загинули, скажімо, від кульових поранень чи щось біля них розірвалося, і тіла при цьому залишилися цілими. У такому разі алгоритм впізнання наступний. Мають бути дві людини, які скажуть, що ось цього солдата звуть так, а іншого — так. Тоді вони зможуть підписати спеціальний бланк про впізнання. Це відбувається, якщо поряд з ними є товариші або командири, які можуть їх впізнати. Тоді свідчення двох людей може замінити один із біометричних методів впізнання, але реально це насправді відбувається дуже рідко.
— А чому таке зрідка трапляється?
— Просто тому, що загиблих зазвичай вивозять кудись за межі поля бою. Скажімо, якщо вони в Газі, то вивозять за паркан до Ізраїлю. Там є станція збору загиблих і працюють інші люди, які вже мають відповідні бланки, і все потрібне обладнання для того, щоб виконати всі необхідні процедури. А на полі бою воліють просто не затримуватись, і тому таке впізнання відбувається нечасто.
«Золота година» на евакуацію
Вивозом і поранених, і загиблих займаються спеціальні команди, чиє основне завдання — евакуація. Їхнє завдання — якнайшвидше завантажити поранених на транспортний засіб і вивезти в безпечне місце. Це зазвичай будь-яке місце, де може сісти гелікоптер, куди він за кілька хвилин прилітає і везе солдата до шпиталю. Це та сама «золота година» на евакуацію, про яку добре відомо в усьому світі.
Якщо це тіло загиблого солдата, його вивозять на пункт збору загиблих на території Ізраїлю, і там люди з Рабинату беруть подальше транспортування на себе. Це робить лише Військовий рабинат, тому що саме ця установа у нас відповідає і за поховання, і за надання релігійних послуг іншим релігіям також.
Крім того, люди, які у такому пункті працюють, мають спеціальні прилади, які носять із собою, і вони прямо на місці можуть взяти відбитки пальців для першого етапу біометричного впізнання. Ці прилади підключаються до службового телефону — і відбитки пальців загиблого в електронній формі відразу ж надсилають у базу даних, і зазвичай протягом, ну, буквально пів години надходить відповідь про ймовірну особу загиблого.
Два методи впізнання
— Чому ймовірну?
— Для остаточного впізнання потрібно два методи. Коли призовники йдуть вперше до армії чи на збори резервістів, вони здають відбитки пальців обов’язково. Також обов’язково їм роблять панорамний знімок зубів, фотографії обох щелеп та обов’язково беруть кров на ДНК. Через те, що у нас дуже багато громадян свого часу були в армії, то навіть цивільні є в армійській базі даних.
— Що відбувається після цього?
— За відбитками пальців провели первинне впізнання. І з якоюсь ймовірністю з’ясували, що це саме той боєць. І відразу ж, як тільки-но встановлено передбачувану особу, зазвичай відправляють офіцерів у сім’ю загиблого повідомити їм, що таке сталося. Водночас тіло самого загиблого транспортують до військового моргу і відразу повідомляють, що солдат такий-то, особистий номер такий-то, прямує до вас і він вже в дорозі. Це робиться для того, щоб можна було вже подивитися у військовій базі даних, яка інформація про цих солдатів є щодо, по-перше, зубів, а по-друге, щоб дістати з бази пробу ДНК, яку цей солдат колись здавав.
Коли солдати здають кров на ДНК, то нічого із цими пробами одразу не роблять, вони просто архівуються. їх аналізують лише тоді, коли в цьому є потреба. Аналіз проби ДНК займає кілька годин, це найповільніший метод пізнання.
До того моменту, як солдат надходить у морг, ми, тобто команда з впізнання — стоматологи, лікарі — вже приблизно розуміємо, що на нас чекає. Ми знаємо, чи є у нас знімки, чи можемо ми взагалі спробувати впізнати по зубах чи знімках, чи взагалі ніяких немає, і нам доведеться спочатку навіть на зуби не дивитися, а відразу брати ДНК і таке інше. Або взагалі нам кажуть, що ось його друзі впізнали, ось є відбитки пальців і все, і ви тільки маєте оглянути труп, зафіксувати всі пошкодження і все, і можна його відправляти вже похоронній команді.
Тобто завдання насправді досить складне, тому що за єврейською релігією дуже важливо поховати загиблого якнайшвидше.
Це, звичайно, залежить від бажання сім’ї, іноді там є родичі за кордоном, яким треба приїхати. Але траплялися випадки, коли солдат гинув вдень, і сім’я виявляла бажання поховати тієї ж ночі. І ми виїжджали на поховання вночі, о 23:00–00:00.
— Владиславе, ще таке запитання. Припустимо, це людина, яка постраждала від мінно-вибухової травми. Обличчя спотворене, щелепи переламані, уламок прилетів в обличчя. Тобто знімок зубів зробити неможливо. Там перемішалися пломби, частина зубів втрачена, шматок щелепи втрачено. Як у такому разі чинять?
— По-перше, коли в нас надходять загиблі після вибухів, то зазвичай, якщо є фрагмент щелепи, я, як лікар-стоматолог, можу впізнати за анатомією зубів, які саме це зуби. Навіть якщо переді мною лежатиме один зуб людський, то я, можливо, не знатиму, кому він належить, але я знаю, який це зуб за номером. До речі, окремо взятий зуб також можна надіслати на аналіз ДНК.
Якщо ж ідеться про вибухові ушкодження, то в нас проблема інша, бо згідно з іудейською релігією потрібно всі шматочки людини поховати разом.
І тому зазвичай йдеться про те, що потрібно робити дуже багато проб на ДНК різних тканин і для того, щоб їх потім зіставляти з початковою пробою ДНК того чи іншого солдата і вирішувати, що це його, а це, можливо, не його, а його товариша.
Це відбувається, коли гине екіпаж або коли кілька солдатів гинуть поряд. У нас був підрив бронетранспортера, в якому було 10 осіб. Там впізнавати по зубах уже особливо було, на жаль, нікого, а за ДНК було проведено зіставлення дуже багатьох проб з єдиною метою — щоб були поховані кожен у своїй могилі.
Фото героя та пресслужби ЦАХАЛ
