Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Якими якостями мають володіти пілоти БПЛА? Чому безшабашність підходить для операторів FPV-дронів, а занудство — для розвідників? Та чи впливає вік на вибір професії у світі БПЛА? Про все це журналіст АрміяInform говорив з інструктором БПЛА Сергієм.
— Якими якостями має володіти оператор БПЛА?
— Почнемо з того, що БПЛА бувають різні. Основний поділ — це коптери та «крила». І, наприклад, навички й психологічна стійкість пілотів ударного FPV-дрона та операторів «крил» потрібні прямо протилежні.
Тому що, умовно кажучи, якщо людина налаштована знімати відео для ТikТok, розвідувальний борт для неї — не варіант, бо цікавих сюжетів ніколи не буде. Щоб знімати такі відео, потрібно бути або FPV-шником, або коригувальником. А це різні професії.
Розвіднику насправді потрібне певне занудство і нормальна освіта. Тобто, якщо людина не розуміє, як працюють радіохвилі, вона не зможе керувати літаком. Також необхідно розуміти, що жодного видовищного героїзму він не матиме, а буде тупо і методично щодня виконувати одну й ту саму роботу.
А це не всі витримують. Мені відомо, що люди намагалися перейти з розвідувальних бортів на ударні або намагалися перевестися в артилерію коригувальниками. Це теж треба комусь робити, і якщо людині за складом характеру це більше підходить, це правильне рішення.
— Які якості потрібні оператору FPV-дрона?
— Оператор FPV-дрона — це, мабуть, одна з найскладніших професій з погляду підготовки. Пілоту потрібна певна безшабашність. Вони ближчі за всіх до лінії фронту.
Потрібно багато копати, вміти швидко збирати й складати своє господарство, тягати його, бо це питання їхнього виживання, і потрібно спокійно ставитися до видовища розірваних на шматки людських тіл. По суті, вони чи не останні бійці в сучасній війні, які дивляться противнику в очі перед його смертю. І я знаю, що багатьом це потім ночами сниться.
— Що має знати людина, яка хоче стати оператором дрона-розвідника?
— Курсант повинен знати, що він отримає, як правило, завдання на розвідку конкретного району. Тобто або пройтися вздовж таких-то посадок, або дослідити такий-то населений пункт, або просто провести дорозвідку. Ось, наприклад, ми знаємо, що за такими-то координатами щось було чи може бути. Ти пролети все наново і дізнайся — воно все ще там, або воно звідти пішло, або на цьому місці, де було порожньо, щось з’явилося, або підтвердити ураження цілі. Тобто ми знаємо, що там стояв РЕБ, а ти злітай і дізнайся, чому він вимкнувся — або він помер, або він поїхав, або просто мовчить.
Зі свого боку оператор «крил» повинен знати всю місцевість свого підрозділу на глибину, власне, розвідки, й ще десь відсотків на 20–30, чітко повинен знати карту, щоб у будь-який момент прив’язатися і зрозуміти, де він. Просто тому, що західні фантазії, що ми воюватимемо за GPS, реальності відповідають приблизно ніяк.
Ти повинен розуміти, де ти розташуєш свою точку, щоб, по-перше, тебе знайшли як найпізніше, а по-друге, щоб у тебе був час цю точку вчасно покинути. Інакше висловлюючись, розвідник не сидить на одному місці на відміну від коригувальника. Завдання розвідника — приїхав, розклався, і добре, якщо є поруч укриття, якщо ж немає і немає можливості його заздалегідь підготувати, а таке, на жаль, трапляється часто, значить, із землі стартанув, відпрацював, швиденько зібрався і змінив локацію. Бажано другий виліт за день робити з іншого місця.
— Тобто всього цього ти навчаєш своїх курсантів?
— Так, саме цього. Ось, наприклад, питання — як вибрати позицію для літака. Вона повинна мати багато факторів, на відміну від бортів з вертикальним зльотом — типу «квадрокоптерів». Ти прив’язаний не тільки до того, як розмістити антени, не тільки до того, як розмістити себе самого, щоб тебе не вбили. Ти ще прив’язаний до того, як залежно від сьогоднішнього вітру ти піднімеш і опустиш свій літак. Позиція може бути прекрасна всім, але ти або не можеш підняти літак, або не можеш його опустити.
— Які ще якості потрібні курсантам?
— Нагадаю, що для розвідників «крил» потрібні посидючість та увага, для FPV-шників — безшабашність. Це несумісні якості, тому курсантів ділимо одразу. Ну і потрібно вміння крутити гайки, паяти схеми, клеїти тощо. Тому найкраще показують себе у навчанні люди робочих спеціальностей, які за необхідності можуть щось полагодити, виправити. Якщо людина ще має якусь уяву, щоб вона там придумала на літаку польовий апгрейд, це теж у плюс, бо недоліки бортів компенсуються виключно навичками екіпажу.
— Який відсоток курсантів відсіюється під час навчання?
— Є загальне правило: чим дешевший та простіший борт, тим складніше на ньому навчитися літати. У тих же FPV-шників кількість людей, які не змогли закінчити курс, досить велика, там дуже складні навички пілотування. Тобто те, що в дорожчих бортах частково бере на себе автоматика, ти все робиш самостійно. Складність управління приблизно, як у винищувачів часів Другої світової війни. Але загалом — не дуже багато.
— Які обмеження за віком існують для курсантів?
— Скажу так. Для «крил» вік не є якимось критичним чинником. Для FPV — це насправді критичніше, бо, ще раз нагадаю, — жодної автоматизації, і дуже важлива швидкість реакції. Тому часто люди за віком не тягнуть, люди з контузіями не тягнуть, люди з поганим вестибулярним апаратом не тягнуть. Просто тому, що коли ти дивишся на цей екран, де в тебе все коливається на повний зріст, може реально закачати до нудоти й блювоти.
— Скільки часу займає навчання?
— Наразі півтора місяця. За цей термін людину з нуля до пілота, який виконуватиме завдання, навчити можна, і це майже завжди вдається.
