«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2024-му День пам’яті жертв голодоморів проходить під гаслом «Запали свічку пам’яті за жертвами Голодомору. Борись за Україну та підтримуй воїнів».
У 1932–1933 роках комуністичний тоталітарний режим вчинив злочин геноциду проти Українського народу. Сьогодні рашисти, як спадкоємці того режиму, знову коять злочини проти людяності та геноцидні дії на українській землі. Цього року ми втретє вшановуємо жертв комуністичного геноциду в умовах широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива. Ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви — гідно вшановані.
Тоді, як і зараз, метою ворога було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям.
Голодомор став можливим тому, що українці під час Визвольних змагань не змогли вистояти під час широкомасштабного вторгнення російських військ та утвердити демократичну Українську Народну Республіку, проголошену в 1917 році в Києві. російські більшовики шляхом прямої окупації захопили територію УНР та проголосили створення власної квазідержави усрр з центром у Харкові.
У срср, до складу якого увійшла територія захопленої більшовиками української держави, був встановлений тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною ієрархією. Будь-який прояв незгоди негайно жорстоко карався та придушувався.
Через це майже вся українська нація, яка мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби одразу опинилася «поза законом». Окупація України призвела до численних злочинів, масових репресій, терору, депортацій.
Але першочергово за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент — вбивство голодом.
Механізм насильницьких хлібозаготівель, який призвів до Голодомору, був приведений у дію із москви. За менш, ніж календарний рік (1932–1933), в Україні загинули мільйони людей. Смертність перевищувала середній рівень у 8–9 і більше разів, особливо багато загинуло дітей. До сьогодні страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистики смертності унеможливлюють встановлення точної кількості загиблих.
Голодомор призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду стало руйнування традиційного українського устрою життя. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо донині.
Сьогодні росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову. Тож сучасна російсько-українська війна спрямована не тільки на те, щоб знищити незалежність Української держави, але й щоб винищити українців як самобутній народ, як націю.
путін у XXI столітті, як і сталін у XX-му, вдався до геноциду, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. сталін організував тотальну конфіскацію харчів, блокаду, масовий терор. путін застосовував повномасштабне військове вторгнення зі звірствами, порушеннями міжнародних законів та звичаїв ведення війни. Складовими геноцидної політики рф проти України стали терор, масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство, воєнні облоги, депортації (насильницьке переміщення українців, зокрема дітей).
Під час Голодомору керівництво срср свідомо дезорієнтувало світову громадськість, робило спеціальні заяви про відсутність голоду в країні. Режим відмовився від зовнішньої допомоги, а тоталітарна московська влада продавала вилучений хліб до інших країн за валюту, яку спрямовувала на закупівлю верстатів та іншого обладнання для промислових підприємств.
Сьогодні демократичний світ добре знає про те, що відбувається в Україні і надає нам підтримку. Сили безпеки та оборони України героїчно протистоять ворогові. І кожен із нас, пам’ятаючи про злочини московського тоталітарного режиму в ХХ столітті, всі сили спрямовує на підтримку наших захисників. В умовах триваючої російської агресії наша пам’ять про Голодомор 1932–1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору.
Тож згадаймо в Загальнонаціональній хвилині мовчання 23 листопада о 16.00 про мільйони людських життів, які Україна втратила через Голодомор і масові штучні голоди, організовані за наказом із москви. Відвідаймо місця пам’яті жертв Голодомору в своєму населеному пункті, а з настанням темряви запалімо свічки пам’яті, де б ми не були. Адже кожен вогник — це вияв нашої скорботи, пам’яті і віри в майбутню неминучу Перемогу над агресором.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті
