Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за батьківщину.
Від княжих часів та козацьких звитяг в Україні віддають найвищі почесті воїнам полеглим за волю народу. Зі щитом йшли до бою, щитом постали супроти ворожої навали і на щиті повертаються їх тіла до отчого дому. Збереження і гідне вшанування пам’яті полеглих захисників України є обов’язком держави і суспільства.
Пам’ять про бої за Іловайськ
Російсько-українська війна розпочалася 20 лютого 2014 року, а бої за Іловайськ в серпні того ж року стали однією із кульмінаційних точок її початкової стадії, справивши серйозний вплив як на українське суспільство, так і на міжнародні відносини в Європі.
29 серпня 2014 року агресор накрив вогнем наших захисників у полях із соняшником під час «зеленого коридору». Там полягли 366 українських воїнів, 429 – зазнали поранень, 158 – зникли безвісти, 300 – опинилися в полоні. Тому символом Дня пам’яті захисників України стала квітка соняха. Він – не тільки нагадує про мужність наших воїнів, але й символізує життя.
Іловайськ – це сторінка української незламності, це чин і подвиг українських військових. Попри втрати та обман ворога наші воїни не здалися, а продовжили прорив із пастки та боротьбу.
Цей день також нагадує про підступність та віроломність російського агресора, про те, що будь-які переговори із терористами та вбивцями є смертельно небезпечною справою, і що довіряти їм не можна.
У цей день ми згадуємо тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а також десятки тисяч полеглих від 2014 року в сучасній російсько-українській війні захисників і захисниць України. Поки триває війна, ми не можемо знати точну кількість загиблих, назвати всіх поіменно або розповісти всі історії Героїв. Але переконані, що українське суспільство докладе максимум зусиль, щоб загиблі герої залишилися в нашій пам’яті не абстрактним образом або цифрою, а отримали належну шану. Аби наша пам’ять про них була живою і дієвою.
Вшанування пам’яті загиблих захисників
Поки триває воєнний стан і постійні повітряні тривоги, ми не можемо збиратися 29 серпня на велелюдних мітингах на площах своїх населених пунктів, але можемо прийти до поховань героїв, щоб віддати їм шану, можемо підтримати їхні родини, можемо розповісти про тих, кого знали особисто.
12 серпня Наказом Міністерства оборони України № 544 було затверджено Концепцію вшанування пам’яті загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.
Переконані, що після Перемоги ми віднайдемо та плекатимемо ці й інші традиції пам’яті про загиблих воїнів. Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь вулиці, висаджуємо меморіальні сквери, засновуємо іменні стипендії, проводимо різні спортивні, патріотичні та культурно-мистецькі заходи. У нас уже є місця пам’яті та меморіальні об’єкти у публічному просторі. Також створюються сектори військових поховань, нові військові меморіали і Національне військове меморіальне кладовище, де з почестями ховатимуть загиблих (померлих) захисників і захисниць.
Дещо про правила поховання полеглих військовослужбовців
Ще 2 липня 2021 року Верховна Рада України затвердила військовий церемоніал поховання, основою якого став як український історичний досвід (козацький та часів Визвольних змагань початку ХХ століття), так і сучасний закордонний.
18 липня цього року було ухвалено Закон України щодо забезпечення здійснення поховання деяких категорій осіб на Національному військовому меморіальному кладовищі.
Ним, зокрема, уточнено як саму процедуру урочистого віддання військових почестей під час поховання та перепоховання загиблих військовослужбовців, так і порядок дій почту під час поховання.
На щиті: правила поховання і поминання полеглих військовослужбовців
Проте, окрім офіційної церемонії, в Україні вже склалися народні традиції вшанування пам’яті загиблих Героїв.
Одна з них – зустріч траурного кортежу. Кожен українець має знати кілька простих правил на знак поваги до людини, яка, ставши на захист батьківщини, принесла у жертву своє життя заради кожного з нас:
- Де би ви не були, коли почуєте сигнали траурного кортежу чи побачите його рух – зупиніться. Це остання земна дорога пошани Воїну-Герою.
- У час проїзду кортежу – не перебігайте перед ним вулицю, припиніть розмови телефоном чи гучні бесіди з кимось.
- У жодному разі не продовжуйте автомобільний рух чи маневри.
- Вийдіть з приміщення, автобуса чи автівки та створіть живий коридор пошани разом з іншими людьми.
- При наближенні траурного ескорту схиліть у скорботі голову чи станьте на коліна, перехрестіться чи прикладіть руку до серця. Тим засвідчите щиру вдячність воїну і віру в нашу незнищенність.
Після Перемоги в Україні обов’язково буде багато особливих місць з сучасною архітектурою і людяними меморіальними практиками, як свідчення, що ми шануємо, цінуємо і дякуємо всім полеглим. Пам’ятаємо і будемо пам’ятати вічно. Слава Героям!
