ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #ВТРАТИ ВОРОГА #LIFESTORY #ГУР ПЕРЕХОПЛЕННЯ

На щиті: правила поховання і поминання полеглих військовослужбовців

Новини
Прочитаєте за: 7 хв. 11 Травня 2024, 6:31

Десятиліття російсько-української війни, що триває, сформувало в Україні чимало сумних традицій. Однією з них є похорони та вшанування полеглих воїнів, захисників України.

Коли воїн повертається до рідного краю на щиті (до речі, традиція вживати саме цей фразеологізм запроваджена в червні 2022 року і підтримана Генштабом ЗСУ 11 серпня того ж року), земляки зустрічають траурний кортеж живим коридором, часто стаючи на коліна перед процесією.

Ця традиція сягає ще козацьких часів. Вважається, що під час похорону бойових побратимів козаки ставали на ліве коліно та піднімали шаблі — це був символ шани перед людьми, які віддали своє життя за волю України. Окрім військового супроводу, козаки мали традицію проводжати полеглого передзвоном церковних дзвонів та палити з гармат і рушниць.

До воїнів завжди ставились із величезною шаною. Обряди їх поховання як у минулі часи, так і нині наповнені символічними діями, що покликані компенсувати порушення усталених традицій, пов’язаних зі смертю людини.

Український військовий церемоніал поховання

2 липня 2021 року Верховна Рада України затвердила новий військовий церемоніал поховання, основою якого став як український історичний досвід (козацький та часів Визвольних змагань початку ХХ століття), так і сучасний закордонний (зокрема, ритуали армій США, Ізраїлю, Польщі, Туреччини й Бельгії).

Тож, сучасний військовий церемоніал поховання спирається і на давні національні традиції, і на вимоги теперішнього часу. Головна місія ритуалу — гідне вшанування загиблого захисника, віддання йому належних військових почестей у такий спосіб, аби його рідні й місцева громада розуміли, що ховають не когось пересічного, а людину, завдяки якій існує держава Україна. Щоб незалежно від кількості людей, які прийшли проводжати воїна в останню путь, від заможності родини і місця, де відбувається поховання, ритуал ретельно виконувався, належно вшановуючи пам’ять Воїна, який віддав життя за Батьківщину. Військово-поховальний церемоніал — це привілей, який насамперед поширюється на загиблих захисників України і військовослужбовців, які раніше брали участь у захисті незалежності й територіальної цілісності України.

Церемоніал налічує кілька частин — транспортування, прощання (вшанування) і поховання. Організовує його проведення командир (начальник) військової частини, начальник гарнізону, керівник ТЦК СП або керівник місцевої влади за місцем поховання такої особи.

Пам’ятка щодо організації поховання загиблих військовослужбовців, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та осіб з інвалідністю внаслідок війни. (Скачати)

Зокрема, організатор забезпечує й участь почту для проведення військового поховального ритуалу. Почет становлять керівник, розпорядник, сурмач і барабанщик (або військовий оркестр), почесна варта (до 30 військовослужбовців), поховальна група (до 8 військовослужбовців), салютне відділення (до 6 військовослужбовців), прапороносна група з Державним Прапором України з жалобною стрічкою та прапороносна група з прапором Збройних Сил України (іншого військового формування тощо).

Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов’язані всіляко сприяти організації церемоніалу, а підрозділи Національної поліції України у разі потреби забезпечувати перекриття руху транспортних засобів на ділянках доріг під час руху поховального кортежу.

Прощання

Під час прощання з обох боків у голові труни виставляються двоє чатових з числа почесної варти та прапороносні групи.

За труною, рівновіддалено від чатових, встановлюється мольберт із портретом загиблого військовослужбовця. Ліворуч від мольберта на окремій підставці розміщуються подушечки для нагород.

Для несення державних нагород померлого військовослужбовця розпорядник призначає по одній особі на кожну подушечку. Кожен орден прикріплюють до окремої подушечки малинового кольору розміром 25×25 сантиметрів. Медалі можуть прикріплюватися по кілька штук на одній подушечці.

Після закінчення прощання особовий склад поховальної групи накриває труну віком та покриває її Державним Прапором України так, щоб повністю покрити віко і бокові сторони труни. При цьому синя смуга повинна накривати ліву половину труни, а жовта — праву. Кути прапора загортаються до центру в голові і ногах труни та закріплюються защіпкою.

Першою з місця прощання виходить прапороносна група з Державним Прапором України, за нею — інший особовий склад почту, що не бере участі у винесенні труни. Вони вишиковуються поруч з катафалком або спеціально обладнаним транспортним засобом у розгорнутий стрій фронтом до виходу або місця, звідки мають винести труну з тілом.

Під час винесення труни з тілом з місця прощання до катафалка керівник почту, не змінюючи свого місця в строю, подає команду «Струнко», прикладає руку до головного убору. Сурмач і барабанщик виконують сигнал № 1 для віддання військових почестей «Пам’ять».

Після цього почет вирушає до місця поховання, де вишиковується для зустрічі поховального кортежу в місці, визначеному розпорядником.

Після прибуття до місця поховання (кремації) поховальна група знімає труну з тілом з катафалка, почет вишиковується на визначених керівником почту місцях: прапороносна група з Державним Прапором України, військовослужбовець з хрестом, військовослужбовець з портретом, військовослужбовець з подушечкою з нагородами, поховальна група з труною, прапороносні групи, родичі та близькі особи покійного, інші учасники церемонії, сурмач і барабанщик.

Церемоніалом передбачено участь у прощанні та похованні духовної особи. Ритуал умовно розділено на військову та релігійну частини. На похороні військових часто можна побачити кількох священиків. Адже українці здавна вважали, чим більше людей молитиметься на похоронах, тим легше буде душі.

Також після подій Революції Гідності поширилася традиція відспівування загиблих на площах міст. Тому часто прощання відбувається не в культовій споруді, а просто неба.

Поховання

На місці поховання почет, крім поховальної групи, шикується фронтом до могили на відстані 5–20 метрів від неї.

Схема розміщення військовослужбовців почту, родичів чи інших близьких осіб загиблого військовослужбовця на місці поховання

Труну проносять у тиші до місця поховання та за наказом керівника почту встановлюють на спусковий механізм, а за його відсутності — на спеціальні підставки для труни. Поховальна група знімає з труни Державний Прапор України та розгортає його над нею.

Салютна команда салютує трьома залпами холостими патронами. З першим залпом салюту барабанщик та сурмач виконують сигнал № 2 для віддання військових почестей «Шана».

Поховальна група складає Державний Прапор України. Керівник почту приймає його, підходить до родича чи іншої близької особи та вручає Державний Прапор України зі словами: «Від імені Президента України — Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України прошу прийняти цей прапор як символ держави, якій вірно і до кінця служив Ваш чоловік (дружина/син/донька/брат/сестра/батько/мати/рідний)».

Після цього керівник почту повертається на попереднє місце та, звертаючи погляд на труну перед собою, повільно прикладає руку до головного убору.

До речі, церемонії з Державним Прапором — це зовсім новий елемент поховального ритуалу, якого раніше не було в Україні. Проте він типовий для більшості країн НАТО. Наприклад, у США, перед тим, як передати прапор на зберігання родичам загиблого, його згинають 12 разів, і кожне згинання має своє символічне значення.

Схема складання Державного Прапора України

Перший згин прапора — це символ життя. Другий — символ віри у вічне життя. Третій — робиться на честь і в пам’ять про ветеранів, які віддали частину свого життя захисту країни і збереження миру в усьому світі. Четвертий згин відображає підпорядкування громадян волі Бога, в якого вони вірять і до якого звертаються під час спокою і під час війни, щоб просити його святого лідерства. Уп’яте прапор згортають на честь країни. Шостий згин прапора символізує служіння всім серцем Вітчизні, відданість державному прапору, устрою і єдиній нації перед Богом — неподільній, вільній і справедливій. Сьомий — данина честі армії, тому що армія захищає честь прапора і країни від ворогів — внутрішніх і зовнішніх. Восьмий — данина пам’яті тим, хто пішов долиною смертної тіні, щоб душі їхні побачили світ, і в честь Матері, до якої йде душа. Вдев’яте прапор згортають на честь жінок, їх віри, любові, відданості і посвяти, які зробили могутньою країну. Десятий згин — на честь батьків, які віддали синів і дочок своїх на захист Вітчизни. Одинадцятий згин — символізує печатку Царя Давида і Царя Соломона і прославляє в їхніх очах Бога. Дванадцятий згин — для громадян християн — символ вічності на славу Бога Отця, Сина і Святого Духа.

Коли американський прапор повністю згорнуто, зірки на трикутнику нагадують кожному громадянину США головний девіз нації — «Ми віримо в Бога».

В Україні атрибутами церемоній також часто є червоно-чорний стяг, червона китайка — тканина, в яку за козацьким звичаєм загортали тіло померлого, та військові шеврони, які кладуть у труну або залишають на могилі спочилого.

Поминання

Неділя після Великодня в Православній і Греко-католицьких церквах розпочинає провідний тиждень, під час якого відбуваються поминки за померлими.

У поминальні дні духовенство та віряни підносять молитви за упокій душ полеглих захисників України й цивільних жертв війни. Звучать цього тижня також молитви за живих захисників Батьківщини, за людей, які вимушено залишили свої домівки, рятуючись від війни.

Проте це не єдиний час, коли можна і треба поминати померлих. Могили військових на цвинтарях зазвичай найбільш відвідувані. До них приходять помолитися й віддати шану і в інший час.

Наприклад, у Львові на Марсовому полі заупокійні молебні відбуваються кожної останньої суботи місяця.

Також своєрідною формою вшанування і поминання є саджання дерев — як окремих рослин, так і цілих алей пам’яті. Наші пращури вірили, що душі померлих живуть у деревах.

Як колись, так і зараз, смерть на полі бою за свою державу є виявом найбільшого подвигу, найвищої жертовності. Адже воїни — це люди, які ставлять Батьківщину понад власне життя.

Фото Наталії Кравчук з церемонії прощання із солдатом та волонтером Едуардом Хатмулліним на Майдані Незалежності в Києві. 6 травня 2024 року

 

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас в Telegram
Ходіть пішки — наші дронарі за день уразили 6 ворожих транспортних засобів окупантів

Ходіть пішки — наші дронарі за день уразили 6 ворожих транспортних засобів окупантів

Підрозділ ударних БПЛА «Гострі картузи» Нацгвардії уразив або знищив 6 одиниць російської неброньованої техніки на Харківщині.

БПЛА «Фурія» будуть модернізувати: що відомо

БПЛА «Фурія» будуть модернізувати: що відомо

Підприємство «Атлон Авіа», яке виробило український безпілотний авіаційний комплекс розвідки та коригування вогню артилерії Фурія, оновить даний безпілотник. 

Горять склади, антенні комплекси і зброя росіян — наші дронарі «запалюють» на Харківщині

Горять склади, антенні комплекси і зброя росіян — наші дронарі «запалюють» на Харківщині

Бійці 3 штурмової бригади поцілили FPV-дроном у будівлю, яка була начинена ворожими боєприпасами. Також уразили декілька антен, серед яких був комплекс «інкубатор».

«Ангєл мой, будь со мной… А-а-а-а! Глаз витєк!» — кадри яскравого життя окупантів в Україні

«Ангєл мой, будь со мной… А-а-а-а! Глаз витєк!» — кадри яскравого життя окупантів в Україні

Під час одного з російських «м’ясних» штурмів загарбник встиг попросити захисту від вищих сил, але не зміг втекти від українського дрона.

10 тис доларів за довідку для «хворого»: викрито схему ухилення від мобілізації

10 тис доларів за довідку для «хворого»: викрито схему ухилення від мобілізації

Правоохоронці повідомили про підозру двом медикам, які сприяли незаконному переправленню військовозобов’язаних через кордон.

На Луганщині наші дронарі зробили так, щоб ворожому мотоциклісту пригоріло

На Луганщині наші дронарі зробили так, щоб ворожому мотоциклісту пригоріло

Окупант швидко мчав на мотоциклі до своїх позицій, коли раптом почув характерний звук FPV-дрона від бійців бригади Національної гвардії України «Рубіж».

Захищаємо світ

00
00
00
ВАКАНСІЇ

Провідний спеціаліст групи публічних закупівель

від 17000 до 17000 грн

Запоріжжя

Державна прикордонна служба України

Бойовий медик

від 27000 до 80000 грн

Павлоград

Військова частина А4759

Гранатометник

від 20000 до 120000 грн

Дніпро

128 ОБр Сил ТрО

Розвідник, військовослужбовець

від 21500 до 52500 грн

Кам'янка-Бузька

Військова частина А4623

Стрілець-зенітник (128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада)

від 24000 до 124000 грн

Мукачеве, Закарпатська область

Військовослужбовець ЗСУ

від 20100 до 120100 грн

Павлоград

Старобільський РТЦК та СП