Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Після чергового штурму стало тихо. Звуки бою вже не долинали і на КСП батальйону зітхнули з полегшенням.
Але тиша тривала недовго — знов почала роботу російська артилерія, і за якусь хвилину по рації прийшла доповідь: «у нас один 300, важкий».
Алексіс Анттіла — медикиня окремого батальйону спецпризначення ІІІ Інтернаціонального легіону, приїхала в Україну з Америки. Вона не вагалась ані секунди. Її маленька вантажівка завжди була готова до виїзду.
Алексис лише глибше натягнула шолом із синім скотчем і буквально стрибнула за руль.
Декілька хвилин шаленої гонки — поки не отямився ані ворог, ані свої… Стовп куряви, розриви снарядів, але машинка проскочила.
…На позиції її вже чекали. Пораненого під гучні крики українською та англійською мовами миттєво закинули в кузов, і авто рушило зворотним шляхом.
Але цього разу дорога вже була під наглядом росіян — першій FPV-дрон вдарив праворуч, але нікого не зачепив. Потім був другий і третій. Додали свого вогню й міномети.
Один вибух відбувся зовсім поряд… Алексіс відчула сильний удар по нозі, почула гуркіт осколків по кузову і зрозуміла, що нога не слухається, але мотор ще тягнув і вона якимось дивом дісталась до укриття, де на неї вже чекали свої.
Шість дронів витратили росіяни, але вбити відважну американку, пораненого. Розбити машину їм не вдалось.
З авто її вже витягли — сил не було…
Бійці з легіону про Алексіс Анттілу висловлюються лише із захопленням. Вона родом з Техасу, їй 29 років, з березня 2022 року на фронті в Україні.
Приїхала до нас добровольцем, зараз воює у спецпідрозділі. В неї дві військові спеціальності — стрілець і медикиня. За її плечима — десятки, якщо не сотні виконаних місій, бої під Києвом, на Херсонщині, під Харковом. Першій раз її поранило під Києвом, другий — під Харковом.
Нині вона відновлюється від поранень і зараз це її основне завдання.
Фото – Сергія Лойка
