Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
«Шановні пасажири, на першу колію прибуває «олімпійський експрес», — сповіщає з динаміка на столичному Центральному залізничному вокзалі жіночий голос.
На пероні — десятки журналістів, спортсмени, військовослужбовці, представники Національного олімпійського комітету. І майже всі вони — з велетенськими букетами квітів. Так столиця зустрічала потяг Варшава — Київ, яким прибули українські спортсмени, що представляли нашу державу на цьогорічних Олімпійських іграх в Парижі. Зустрічала їх і кореспондентка АрміяInform.
Срібна призерка Олімпійських ігор-2024 з веслування на каное Людмила Лузан каже, що присвячує свою перемогу захисникам — українським військовим.
«І людям, які поклали життя задля того, щоб ми — жили, а наша країна — була. Медаль присвячую пам’яті тих захисників, які вже не з нами, але так хотіли жити. Я вважаю, що участь в Олімпійських іграх — важлива, навіть попри війну. Ми гідно представили нашу країну, з честю тримали наш прапор, ми розповідали, що коїться в нашій країні. А спортсмени з країн, які вбивають мирних українців — не місце на Олімпійських іграх. Нас всі цінували, розпитували, як ми, раділи за наші перемоги. Участь в Олімпіаді в наш час — надважливо», — каже призерка.
Людмила Лузан підкреслює: і на наступних Олімпіадах росіянам не місце.
«Треба і надалі працювати, писати листи, протестувати. Ми будемо працювати над цим. Але мені, зізнаюся, що виступ росіян (веслування на каное — Ред.) був майже непоміченим, про росію і не згадували. І вони, власне, не гідні нашої уваги. І ми будемо робити все, щоб прибрати росіян з усіх видів спорту», — безапеляційно каже спортсменка.
Про вдячність військовим говорить і олімпійська чемпіонка Ольга Харлан, яка з шістьма нагородами Олімпіад стала найтитулованішою спортсменкою в історії України:
«На Олімпійських іграх в Парижі ми були дуже об’єднаними, мотивували один одного, підтримували — це дуже відчувалося. Але дуже відчувалася й підтримка України. І я хотіла б подякувати нашим ЗСУ за те, що вони — наша мотивація і за те, що вони нас також підтримують. Саме завдяки їм у нас це вийшло», — каже спортсменка.
Бронзовий призер з греко-римської боротьби Жан Беленюк підкреслює, що Олімпіада — це дуже важлива місія для України, і наші спортсмени мають розповідати про поточну ситуацію в державі; про те, скільки наших спортсменів загинули від рук російської федерації; скільки спортивної інфраструктури зруйновано тощо.
«І ми класно відпрацювали на Олімпіаді як спортивні амбасадори від України. Ми працювали там не тільки як атлети, які здобувають медалі — а й як люди, які комунікують з засобами масової інформації, розповідають на весь світ про те, що Україна не лише існує, не лише бореться за своє виживання, а й здобуває перемоги. І що вона потребує допомоги від світової спільноти, від наших союзників, які повинні нам допомагати», — говорить Жан Беленюк.
Він констатує: на цій Олімпіаді було 15 представників із російської федерації та білорусі.
«Але, чесно кажучи, їх досить складно було взагалі віднайти. Я нікого не бачив. І якщо минулого разу представництво росії було більш ніж 300 осіб — то наразі лише 15. І вони здобули, мені здається, всього одну медаль. Це, власне, провал для них. І російська пропаганда це не зможе ну ніяк використати для своїх брудних наративів».
До слова: Беленюка, серед інших, зустрічав домашній улюбленець — пес Каспер.
А срібний призер Олімпійських ігор-2024 з греко–римської боротьби Парвіз Насібов зізнається: відчуття перемоги не відчувалося там, в Парижі.
«Смак цієї перемоги не відчувався, поки я не ступив ногами тут, у Києві, на українську землю. Це дуже цінно, що в такий складний час для моєї країни я спробував подарувати трішки радості для наших людей, в тому числі — для наших солдатів», — каже призер.
Його на столичному вокзалі, крім друзів, зустрічав і тримісячний син Алі, одна з мотивацій спортсмена на Олімпіаді. Призер говорить, що малюк вже має іменне трико, тому, цілком ймовірно, теж стане спортсменом.
«Він вже зробив свій вибір (сміється – ред.) і надіюся, що він достойно продовжить той шлях, на якому стою я зараз», — каже Парвіз Насібов.
Парвіз, як і інші наші спортсмени, підкреслює: готуватися до Олімпіади було складно, під час тренувань спускалися в укриття, але це — про відповідальне ставлення до власної безпеки.
А срібну призерку Олімпійських ігор-2024 з вільної боротьби Ірину Коляденко запитали, що для неї є участь та призове місце. На це вона відповідає так:
«Перемога — це все. Перемога — це мої сили, сльози, піт, сили моєї команди, моїх тренерів, лікарів, масажистів — усіх, хто був поряд. І сім’ї моєї, звісно. Перемога — це все».
Додамо, що Ірина Коляденко — з Ірпеня. На початку широкомасштабного вторгнення деякий час перебувала в оточеному місті, згодом вибралася з Київщини на Вінниччину. У квартиру, яку спортсменка отримала в Ірпені за «бронзу» на Олімпіаді в Токіо у 2020 році, влучив снаряд. Також в Ірпені росіяни повністю знищили дитячо-юнацьку спортивну школу, де тренувалась борчиня.
А от щодо планів на майбутнє наші спортсмени одностайні: трішки відпочинку не завадить. А потім — знову до праці.
Як писала АрміяInform, у вівторок, 13 серпня на Центральному залізничному вокзалі Києва зустрічали представників команд України з веслування на байдарках і каное, вільної боротьби, греко-римської боротьби, важкої атлетики, синхронного плавання, фехтування.
Минулого тижня, 7 серпня, на Центральному автовокзалі столиці зустрічали бронзову медалістку Олімпіади-2024 з легкої атлетики старшого лейтенанта Ірину Геращенко, а також інших учасників Ігор.
Геращенко нагадала, що тренування і підготовка до Олімпіади-2024 відбувалися в умовах вимкнення світла, під час повітряних тривог тощо.
Фото Віталія Павленка
