Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Уявлення про вогнемети й вогнеметників у більшості людей створюється з вражень про Першу або Другу світову війну — струмінь полум’я, шкіряна куртка, злочини нацистів, спалені села і будинки. Але сьогодні все має дещо інший вигляд. Який саме — дізнався наш кореспондент.
Контракт мав закінчитись 25 лютого 2022 року, але 24-го почалась велика війна…
Сьогодні вогнеметники займаються вогневим ураженням, подавленням позицій ворога, знищенням його легкоброньованої техніки. У вогнеметників на озброєнні реактивний піхотний вогнемет вітчизняного виробництва РПВ-16.
Це дуже ефективний засіб ближнього бою. Він сконструйований на основі пускового контейнера завдовжки 900 мм з діаметром внутрішнього каналу 93 мм. На контейнері закріплений діоптричний приціл для стрільби на дальність до 600 м, також є можливість встановлення оптичного пристрою для прицільної стрільби на дальність до 1000 м.
Сама бойова частина — термобарична. Під час підриву розпорошується заряд бойової частини, утворюючи хмару аерозолю діаметром 7×8 м. Через 0,2 секунди аерозоль вибухає, формуючи вогняну хмару об’ємом до 120 куб. м. Температура згоряння такого аерозолю сягає 2500°C. Бойова частина РПВ-16 також має додатковий осколковий ефект — уламки здатні вражати противника на відстані понад 25 м.
Командир роти вогнеметників лейтенант Володимир із позивним «Хмара» про славетні справи своїх хлопців розповідає стримано та лаконічно, але за кожним словом відчувається досвід боїв, гіркота втрат, мужність наших воїнів.
«Хмара» родом з Івано-Франківщини, закінчив військовий ліцей у 2014 році, вступив до Військового коледжу сержантського складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Там навчався за напрямом «Радіаційний, хімічний, біологічний контроль». Після закінчення навчання пішов на службу у полк РХБ-захисту. Контракт мав закінчитись 25 лютого 2022 року, але 24-го почалась велика війна…
Вогнеметник — це важка піхота, або, як кажуть, мала артилерія піхоти
Володимир на хвильку замислюється, а потім розповідає:
— Командир роти зателефонував мені об 5:30. Сам він з Харкова. Сказав: «Речі збирай, Харків бомблять, Київ бомблять. росіяни прорвали лінію фронту». Ми з товаришем зібрали речі, прибули в частину, почалися мобілізаційні заходи, приймання особового складу. 7 березня я, як головний сержант роти РХБ-захисту, виїхав на Запорізький напрямок. Звідти вже нас перекинули на Харків. Потім був Харківський контрнаступ, бої під Лиманом. Звідти наприкінці 2022 року повернувся, а вже наступного року вирішив стати офіцером і прийняв вогнеметний взвод. І ми з ним поїхали під Бахмут. Там здійснювали вогневе ураження противника разом з 5 штурмовою бригадою, з 80-ю. Потім мій взвод брав участь у штурмі Кліщіївки. Там ми зазнали перших втрат. Але хлопці витримали. Підлікувались і одразу в бій.
Бої тоді були важкі. Взвод Володимира навесні 2023 року тримав позиції на одному з напрямків. Противник штурмував позиції з двох боків. Під’їхав російський танк і почав розстрілювати наші позиції. Його відігнали українські танкісти, але поки ворожий танк стріляв, росіяни підтягнули піхоту.
І тоді вогнеметники відкрили вогонь.
— Я пам’ятаю, як ми (вогнеметники. — Ред.), там відпрацювали. У мене хлопчина один взяв вогнемет, вистрілив. Один постріл — і немає кулеметної обслуги. Далі — ще один. І так тричі. Наш вогнемет РПВ-16 українського виробництва — доволі хороша штука, якщо руки з правильного місця. Для добре підготовленого військовослужбовця це, як для талановитого скрипаля будь-яка скрипка. Ефективно працювати по закритих укріпленнях на кшталт бліндажів, ДОТів, ДЗОТів. Вогнемет важкенький, 11 кілограмів, а із собою вогнеметник бере таких два. Тобто несе на собі 22 кілограми, не рахуючи автомата, гранат та інших речей. Власне, вогнеметник — це важка піхота, або, як кажуть, мала артилерія піхоти. Бо засоби артилерійської розвідки росіян виявляють його постріл як постріл 122-го калібру. Тож слабакам у нас не місце…
Десантники заходять з флангу в хату. Кинули туди термобаричну гранату. Тиша. Додали пару осколкових…
Після боїв під Бахмутом взвод відновився, поповнився, і вогнеметників перекинули в район Роботиного. Там уже було все зовсім по-іншому. Якщо під Бахмутом тільки починалися FPV-дрони, то в Роботиному їх уже використовували на повну.
Володимир розповідає:
— росіяни робили так: нашу групу на позицію запустити — запустили. А далі вже починали закидати з дронів скидами, атакувати FPV.
Запам’яталось, як ми працювали в лісі. Взагалі-то ми в лісах не працюємо, бо гілки заважають, але в мене був боєць — він заздалегідь собі готував позиції, прибирав гілки, і коли росіяни починали рух, він їх зустрічав. З ним разом працювали десантники, вони відволікали росіян, а боєць завдавав вогневого ураження.
Одного разу штурмували позицію. Десантники заходять з флангу в хату. Кинули туди термобаричну гранату. Тиша. Додали пару осколкових… Кричимо «Виходьте!» І вилазить звідти сім росіян. Як вони вціліли? Заходимо. А там прохід, у проході ще декілька завулків, і там вони ховалися, плитою від бронежилета себе прикривали. Противник у нас розумний, вчиться швидко… Ну, ми теж навчаємося.
Сьогодні вогнеметники працюють разом з піхотою або з десантниками. І там взвод розподіляють: відділення — в один батальйон, відділення — у другий батальйон, відділення — у третій батальйон. А далі вже діють залежно від поставлених завдань разом з підрозділами. Якщо це штурм, то вогнеметники включалися в штурмові групи.
Володимир пояснює:
— Зазвичай у штурмовій групі основна роль віддається кулеметнику. Ну і, вогнеметник — це вже за ситуацією, залежно від того, куди ви потрапили. Вогнемет прекрасно працює в урбанізованій місцевості.
Фото автора і з архіву військової частини
