На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
Сьогодні, 27 липня, в Україні відзначається День медичного працівника. До цієї дати у 100-й ОМБр розповіли про 31-річну Яну, яка проходить службу на посаді фельдшера медичного пункту Камінь-Каширського батальйону бригади.
Закінчивши з відзнакою ковельський медичний коледж дівчина 10 років працювала на посаді медичної сестри реанімаційного відділення ковельського МТМО. І як зізнається сама Яна – це була справжня школа життя. Втім, в жовтні 2022 року медикиня змінила білий халат на піксель.
«Відчуття страху (за родину, за домівку) не покидало мене із початку повномасштабного вторгнення, тому я вирішила діяти та пішла до військкомату. Тричі мені відмовляли, але моя впертість та наполегливість зіграли вирішальну роль і згодом я приєдналася до лав 100 бригади. Коли комбат вперше мене побачив, то запитав: «Що ти тут така мала робиш?», – пригадує Яна.
Але вже незабаром скептицизм керівництва змінився на захоплення, адже своїм професіоналізмом та самовіддачею медикиня заслужила авторитет та довела, що вона тут не випадково. Та й на думку самої дівчини, найкращою відзнакою роботи медика є врятоване людське життя.
За два роки служби дівчина з позивним «Хуліганка» брала участь в евакуації сотень бійців, проте найбільше нашій співрозмовниці запам’ятався випадок, котрий стався на Покровському напрямку. Тоді підрозділ Яни працював на межі можливостей.
Вона згадує, як одного разу довелося евакуйовувати бійця 110 бригади: в нього була пробита легеня, ушкоджені голова та кінцівки, на які вже був накладений турнікет – його стан був вкрай важким.
«Аби відновити кровотік і виграти трохи часу ми вирішили ризикнути й послабити джгут. Пізніше колеги зі стабпункту розповіли Сергію (так звали пораненого): «Завдяки цій тендітній дівчині ти залишився живим». А за місяць він знайшов мій номер і зателефонував аби подякувати. Це було дуже зворушливо», – пригадує Яна.
Попри напружений графік дівчина не втомлюється вдосконалювати свої навички, адже переконана, що досконалості немає меж. Для цього необхідно невпинно працювати та й про розвиток не забувати.
Співрозмовниця переконана, що левову частку успішного виконання будь-якого завдання становить довіра до побратимів.
«Я вірю в наших хлопців-піхотинців. Вони своєю чергою впевнені в нас – медиках. Не раз доводилося чути від побратимів фразу: «Ідучи на позиції ми знаємо, що ці нас витягнуть і за будь-яких обставин нададуть допомогу», – ділиться спогадами Яна.
«Хуліганка» переконана, що ми здобудемо Перемогу, і буде це доволі швидко та певною мірою несподівано.
На Волині з перемогою на Яну з нетерпінням очікують батьки Валентина Адамівна та Анатолій Панасович, а також трирічний син Артем. На запитання про мрію, Яна ледь стримуючи сльози відповідає: «Хочу дати сину ту любов, яку зараз дати не можу».
Нагадаємо, АрміяInform підняла свої фотоархіви, щоб вкотре нагадати, наскільки складною і важливою є робота людей, які нині рятують життя на війні.
Сили оборони України — це, насамперед, люди. На нашому сайті ви можете почитати історії інших захисників — наприклад, про розвідника бригади «Рубіж» на псевдо «Гаррі» або про старшу бойову медикиню, начальника медичного пункту дивізіону Наталію з позивним «Джері». Або ж про 21-річного мехвода з позивним «Ланцет».
Такі історії показують, що кожен може знайти собі застосування в Силах оборони. Для цього, окрім згаданих у матеріалі платформ, ви можете скористатися агрегатором вакансій від АрміяInform або підібрати собі посаду на сайті «Будь собою».
