Про особливості 14-денного періоду адаптації бійців у бойових частинах після проходження БЗВП та фахової підготовки АрміяInform розповів начальник групи інструкторів 127-ї окремої важкої механізованої бригади сержант…
Україна здавна була частиною європейської цивілізації. Наші князі поріднилися з багатьма правлячими династіями континенту. Але монгольські війська під проводом Батия, захопивши та зруйнувавши Київ, поширили на Україну азійський вплив. Упродовж наступних кількох століть, перебуваючи на межі між Сходом і Заходом, наша країна майже безперервно була в епіцентрі цього цивілізаційного протистояння.
Відновивши незалежність 24 серпня 1991 року, Україна одразу розпочала євроінтеграційні процеси. А спадкоємці ординців росіяни з усіх сил намагаються втримати нас в азійському просторі.
Уже 30 січня 1992 року Україна стала членом Нацради з безпеки та співробітництва в Європі (від 1995 — ОБСЄ), а 26 лютого і 16 червня того ж року ратифікувала два ключові документи — Гельсінські угоди та Паризьку хартію для нової Європи, що декларували завершення «ери конфронтації та розколу Європи» та закликали до демократичного і безпечного розвитку. Це була перша європейська структура, членом якої стала Україна.
14 вересня 1992 року в Брюсселі відбулася перша зустріч Україна — ЄС на найвищому рівні між Президентом України Леонідом Кравчуком та головою Комісії Європейських Співтовариств Жаком Делором, який, зокрема, наголосив, що ЄС буде співпрацювати з Україною, якщо вона підтвердить свій без’ядерний статус.
2 липня 1993-го Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про Основні напрями зовнішньої політики України», у якій, зокрема, декларувався намір України стати членом Європейських Співтовариств (ЄС), а також інших західноєвропейських або загальноєвропейських структур за умови, що це не шкодитиме національним інтересам України. Також декларувався намір укласти з ЄС Угоду про партнерство і співробітництво на шляху до отримання асоційованого, а згодом — повного членства в ЄС. Отже, Україна тоді вперше на законодавчому рівні задекларувала свої євроінтеграційні наміри.
14 червня 1994 року Україна першою серед пострадянських країн підписала Угоду про партнерство і співробітництво з ЄС, яка заклала правові основи для інтеграції України до європейських структур. Вона була ратифікована Верховною Радою 10 листопада того ж року, проте через тривалий процес ратифікації державами-членами ЄС, угода набула чинності аж 1 березня 1998-го.
Попри це, вже 9 листопада 1995 року Україна набула офіційного статусу повноправного члена Ради Європи, а на засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) 23 квітня 1996 року Президент України Леонід Кучма вперше оголосив про бажання України стати повноправним членом Європейського Союзу.
5 вересня 1997 року в Києві відбувся перший саміт Україна — ЄС, що підтвердив європейський вибір України. Відтоді було проведено 24 чергові та один позачерговий саміт. Останній 24-й черговий саміт був проведений 3 лютого 2023 року у столиці України. Засідання зазвичай відбуваються за участю Президента України, президентів Європейської Ради та Європейської Комісії. На самітах розглядаються двосторонні або міжнародні питання, що становлять взаємний інтерес, а також здійснюється загальний нагляд за виконанням двосторонніх угод.
8–9 червня 1998 року відбулося перше засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС. Україна офіційно заявила про прагнення набути статусу асоційованого членства в Європейському Союзі.
12 червня того ж року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу».
23 липня 1999-го в Києві відбувся третій Саміт Україна — ЄС, на якому Європейський Союз визнав успіхи курсу України на інтеграцію до ЄС та підтвердив намір сприяти вступу України до Світової організації торгівлі (Україна стала 152-м офіційним членом СОТ 16 травня 2008 року).
Почалася робота щодо запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. 21 серпня 2001 року Президент України Леонід Кучма навіть перейменував Міністерство економіки на Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції. Під цією назвою воно проіснувало до травня 2005-го. Проте за часів президентства Кучми проєвропейські заяви здебільшого не підкріплювалися жодними конкретними діями.
А коли 1 травня 2004 року внаслідок історичного розширення ЄС Україна та Європейський Союз отримали спільний кордон, українці почали активніше вимагати євроінтеграції. Ця тема була і серед вимог Помаранчевого Майдану.
У розпал Революції наприкінці листопада — початку грудня 2004-го високий представник ЄС з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки Хав’єр Солана тричі відвідував Київ, щоб посприяти проведенню переговорів щодо врегулювання політичної кризи. Частими гостями України в той час були й інші єврочиновники.
13 січня 2005-го Європейський парламент ухвалив резолюцію щодо результату президентських виборів в Україні, у якій привітав проведення чесних виборів та закликав Раду ЄС, Єврокомісію та країни-члени ЄС переглянути старі плани співпраці з Україною і встановити з нею тісніші звʼязки, а також проголосити чіткі перспективи української євроінтеграції, що згодом може привести до повноправного членства в ЄС.
Віктор Ющенко з перших днів свого президентства неодноразово заявляв, що єдиним варіантом для розвитку України є повна економічна та політична інтеграція до ЄС і НАТО. Тож уже 12 лютого 2005 року Кабінет Міністрів України схвалив План дій «Україна — Європейський Союз. Європейська політика сусідства», а 21 лютого його схвалила Рада з питань співпраці Україна — ЄС.
А 26 липня того ж року Президент України Віктор Ющенко в односторонньому порядку встановив безвізовий режим для громадян держав-членів ЄС.
На 9-му саміті Україна — ЄС у Києві Європейський Союз підтвердив свою готовність розпочати консультації щодо укладення нової посиленої угоди з Україною. І вже 23 грудня Рада Європейського Союзу надала Україні статус країни з ринковою економікою.
1 січня 2008 року набула чинності угода про спрощення оформлення віз, а в жовтні почався діалог щодо встановлення безвізового режиму між Україною та ЄС у довгостроковій перспективі.
9 вересня під час 12-го саміту Україна — ЄС у Парижі сторони досягли домовленості, що нова посилена угода між Україною та ЄС буде називатися Угодою про асоціацію.
25 листопада 2010 року Європарламент ухвалив резолюцію щодо України, у якій підкреслив, що Україна має право подати заявку на членство в ЄС і має європейську перспективу.
А на 15-му саміті Україна — ЄС у Києві, що відбувся 19 грудня 2011 року, було оголошено про завершення переговорів щодо майбутньої Угоди про асоціацію. І коли за майже два роки вже все було готове до підписання Угоди, 21 листопада 2013 Кабінет Міністрів України на чолі з Миколою Азаровим розпорядився призупинити підготовку до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Це призвело до акцій протесту, що увійшли в історію під назвою Євромайдан.
29 листопада того ж року президент України Віктор Янукович не підписав Угоду про асоціацію з ЄС через тиск росії, запропонував провести тристоронні переговори між Україною, росією та ЄС, а наступного дня спробував розігнати Євромайдан. Це призвело до посилення протестів, що переросли в Революцію Гідності.
20 грудня Європейська рада підтвердила готовність ЄС підписати Угоду про асоціацію, як тільки Україна буде до цього готовою. І після Перемоги Революції Гідності, 21 березня 2014 року, у Брюсселі Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк та лідери країн ЄС підписали політичну частину Угоди про асоціацію. А вже 27 червня в Брюсселі у межах саміту ЄС новообраний Президент України Петро Порошенко та лідери країн ЄС підписали її економічну частину.
16 вересня 2014 року Верховна Рада України та Європейський парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Верховна Рада України того дня також ухвалила заяву «Про європейський вибір України». А за підсумком року ЄС став головним торговельним партнером України як за експортом, так і за імпортом товарів.
Як і у випадку з Угодою про партнерство і співробітництво, процес набрання чинності положень Угоди про асоціацію був тривалим. 1 січня 2016 року почалося тимчасове застосування Угоди в частині, що регламентує зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, 17 травня 2017-го Європарламент та Рада ЄС ухвалили рішення про безвізовий режим для громадян України, який набув чинності опівночі 11 червня. І лише 1 вересня 2017 року Угода про асоціацію між Україною та ЄС набрала чинності в повному обсязі.
7 лютого 2019 року Верховна Рада України 334 голосами внесла поправки до Конституції, які закріпили курс на повноправне членство України в ЄС та НАТО.
Але пришвидшити всі євроінтеграційні процедури змусило російське вторгнення. Зокрема, на рік раніше запланованого, 16 березня 2022 року, Україна приєдналася до об’єднаної енергосистеми континентальної Європи ENTSO-E. Енергосистеми України та Молдови було повністю синхронізовано з енергомережею континентальної Європи.
28 лютого 2022 року Президент України Володимир Зеленський підписав заявку на вступ України до ЄС. І в рекордні терміни 23 червня Україна отримала статус кандидата на членство в Європейському Союзі.
Читайте також: Україна може вступити до ЄС до 2030 року — експерт
А 14 грудня 2023 року Рада Європейського Союзу вирішила розпочати переговори щодо вступу України до ЄС.
25 червня нинішнього року перша Міжурядова конференція між Україною та ЄС у Люксембурзі ознаменувала початок фактичних переговорів про членство України в Європейському Союзі.
А 27 червня підписано Двосторонню безпекову угоду між Україною і Європейським Союзом, що є ще одним важливим кроком на шляху до майбутнього членства.
