Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
Назва витинанка походить від слова «витинати», тобто «вирізати». Їх вирізають ножем або ножицями силуетно, або ж ажурно з білого та кольорового паперу. Українську селянську хату ХІХ — початку ХХ століття важко було уявити без цих прикрас.
Паперові птахи, звірі, люди — на стінах, коло вікон і на сволоку, під мисником і навколо ікон на покуті, на печі, і, взагалі, по всій оселі. Різнобарвні витинанки з паперу посилювали декоративність вишивок на рушниках, подушках, витканих на килимах квітів і зображень козаків верхи на конях.
Це був дешевий і простий спосіб не тільки прикрасити житло. З колиски, оздобленої витинанками, дитина починала пізнавати світ. Паперові і картонні витинанки були для малечі й першими іграшками.
На жаль, у 60–70-ті роки минулого століття промислові барвисті тканини, килими та інші декоративні прикраси витіснили витинанки з побуту. Нині вони лишаються лише видом мистецтва, технікою, в якій працюють окремі художники. А мистецтвознавці та етнографи досліджують цей унікальний вид мистецтва.
Дослідники кажуть, що пік його популярності припав на 1920–1930-ті роки. Саме до того часу належать унікальні витинанки, що зображували вояків Дієвої Армії УНР, які були спеціально виготовлені і розповсюджувались у середовищі українців, інтернованих після поразки української революції 1917–1921 рр. до Польщі та інших країн Європи.
Вирізані з картону солдатики призначалися як для гри, так і для прикраси книжкових полиць, були своєрідним нагадуванням про Батьківщину.
Перша колекція — «Українським дітям — Рідне Військо. З Армії УНР з 1920 р.» авторства знаменитого художника-баталіста, графіка й сотника Армії УНР Леоніда Юліановича Перфецького. Їх видав у французькому Парижі 1929 року українськомовний журнал «Тризуб» — друкований орган УНР в екзилі, заснований з ініціативи Симона Петлюри.
В описі-рекламі витинанок зазначалося, що це «великий аркуш брістольського картону у фарбах, що представляє піхоту, кінноту, гармати тощо армії УНР з 1920 року. Постаті козаків до витинання — робота маляра-баталіста Л. Перфецького. Найкращий подарунок нашим дітям. Добра розвага — малим, дорослим — гарна оздоба до хати».
Аркуш з витинанками коштував 2 франки, за пересилання з Парижа по території Франції слід було доплатити 15, а за кордон — 30 сантимів. Причому замовити можна було як в редакції журналу «Тризуб» у Парижі, так і в її представництвах у Канаді, Румунії, Польщі та Чехословаччині.
Сучасні українці дізналися про цю колекцію завдяки реконструктору та співробітнику Українського інституту національної пам’яті Владиславу Куценку, який оприлюднив їх 2018 року на фейсбук-сторінці коміксу «Воля».
Другу колекцію «Діточі гри і забави» оприлюднив на своїй фейсбук-сторінці Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Походять вони з фонду «Український історичний кабінет у м. Празі (Чехословаччина)», але виготовлені у Львові, у відомій літографічній робітні Андрія Андрейчина, якою від 1914 року керував син майстра Володимир Андрейчин.
На аркушах витинанок серії І та ІІ, що зображували українську піхоту та кінноту відповідно, було розміщене таке пояснення: «Наклеюється на картоні і витинається після зарисованих контур. Цих витинанок можна уживати також як прикрас на стінах кімнат».
АрміяInform відвідала ЦДАВО і пропонує ознайомитися в деталях із унікальними витворами мистецтва, які багатьом українцям у діаспорі щодня нагадували про рідну Україну, минулу і майбутню славу її війська.
