Правоохоронці встановили особу громадянина та притягли його до відповідальності, а суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з конфіскацією особистого «Iphone 8»,…
Сили оборони України від початку широкомасштабного вторгнення суттєво наростили добову кількість знищених артсистем противника.
Завдяки чому це вдається? Та скільки гармат ворог ще має на складах? На ці запитання відповів військовий експерт Петро Черник.
За травень встановлено абсолютний рекорд — 1160 знищених ворожих артсистем
— Досі війна залишається на 95% війною артилерії. І ми показуємо безпрецедентне явище у частині нищення ворожої артилерії, — зазначає Петро Черник.
За його словами, кілька діб поспіль на початку червня Сили оборони мали феноменальні результати у частині винищування артилерії противника — 50–60 артсистем на добу:
— А за травень встановлено абсолютний рекорд — 1160 артсистем. Якщо поділити на 72, бо це є штатний полк артилерійський, то це більше, ніж 16 бригад. Це щось безпрецедентне.
Експерт зауважує, що Сили оборони вийшли вже далеко за 7 тисяч одиниць знищеної артилерії противника.
— Але, тим не менше, ця рутинна робота триває і ще буде тривати. Чому? Тому що запас артилерійських стволів у ворога, котрі є на складах, доволі великий. На цю хвилину обчислюється в межах десь до 8–9 тисяч, — пояснює Черник.
І додає, що стосовно виробництва артилерійських снарядів росіяни і досі посідають перше місце у світі:
— На місяць виробляють десь 150–170 тисяч.
Військовий експерт стверджує, що одночасно із цим дефіцит, насамперед, вибухових речовин у противника також є, особливо що стосується виготовлення нітроцелюлоза.
— А в унікальності застосування вони дійшли вже до зброї Другої світової війни, до таких гармат, як Д-1 і Д-44, — розповідає Петро Черник.
Наша феноменальна точність пояснюється тим, що ми дуже серйозно наростилися контрбатарейними системами
Черник зазначає, що ворог поступово з використання рухомих установок — особливо «на гусениці», як-от 2С5 «Гіацинт», 2С3 «Акація» і 2С19 «Мста-С» — все більше зміщується в бік буксованих:
— І це насправді проблема. Чому? Тому що в противника є проблема із самим тягачем. МТЛБ стає все менше і менше. У великій кількості вони їх також виробляти не можуть. Дійшло до того, що в рф вже почали застосовувати унікальні артилерійські установки, такі, скажімо, як 2С40 «Флокс» — це 120-мм міномет поставлений на колесо, і 2С43 «Мальва» — а це взагалі рідкісна установка, ніщо інше, як продовження тої самої 2С19, але вже на колісній формулі.
Експерт каже, що в рф будувати повноцінну артилерію — якісну, нову, таку саму, як 2С35 «Конфедерація» чи 2С34 «Хоста» — не можуть і не зможуть.
— Тому що в них залишилося десь 5–6 верстатів. Підкреслюю, не заводів, а верстатів, котрі висвердлюють гармати… Плюс — наша феноменальна точність пояснюється тим, що ми дуже серйозно наростилися такими контрбатарейними системами, як AN/TPQ-36, 48, 50. Ну а німецька машина COBRA взагалі не має аналогів. А ворожа система обчислення залпових артилерійських ударів «Зоопарк-1» не витримує жодної конкуренції, — наполягає Черник.
І вказує на один принциповий нюанс:
— Якщо на початок війни, дійсно, саме артилерійські дуелі були масовими, то тепер до 50% всієї артилерії, яку ми знищуємо, уражаємо саме з допомогою FPV-дронів. Але тут дуже важливо не потрапити в пастку очікування нової якості. Ніхто і ніколи повноцінно не замінить артилерію. Старий добрий порох матиме своє застосування до останнього дня цієї війни.
