Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко…
Усім відома армійська приказка: «піт арти береже кров піхоти». У реаліях нашої війни можна сміливо додати сюди і піт операторів БПАК.
Під час випробувань нових боєприпасів ми поспілкувалися з екіпажами «бомберів» окремої повітрянодесантної Січеславської бригади про їхню роботу і випадок, коли вони брали участь у відбитті одного з наймасштабніших бронетанкових штурмів ворога.
росіяни тоді кинули в наступ 48 одиниць техніки і, втративши її третину, відступили.
Поки побратими моніторять небо над місцем запуску на предмет ворожих БПЛА, пілоти оглядають ділянку для випробування скиду. Щоб на ній не було ні людей, ні звірів.
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
Безпосередньо перед тестуванням боєприпасів проводять калібровку борту. Заняття не з легких — дрон, який треба перевертати в різні боки, важить 25 кг. І цим займатися нерідко доводиться на позиції перед бойовою роботою.
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
— Потрібно відчувати борт. Пілот і другий пілот — це одне ціле. Борт не буде літати, якщо в пілота не буде помічника, який підказує. Часто є подавлення, часто є підміна координат. Зараз випробовуємо тестові боєприпаси, зокрема фугасно-осколочний, і більше — кумулятивний.
Для таких цілями є піхота, що пересувається, погано перекриті бліндажі, окопи, легкоброньована техніка, автівки. Броні воно не особливо зашкодить. Ми в роботі використовуємо різні типи боєприпасів на різні завдання. Буває потрібно завадити ворогу окопатися й укріпитися. Щодо спроб просування — нам дає дані розвідка, і тільки ціль потрапляє в радіус нашої роботи, ми завдаємо удару, перекриваємо дорогу мінами, — каже Максим, пілот БпАК Vampire.
Незважаючи на те, що постійно проводиться модернізація, є запобіжники. Техніка безпеки вимагає вважати, що скид може випасти, і всі відходять на безпечну відстань. Розчековує боєприпаси одна людина, другий пілот теж відходить.
— Ми взаємозамінні, якщо що, — усміхається Максим і показує запасний запобіжник, який завжди під рукою.
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
-
- Фото: Олена Худякова / АрміяInform
Випробування відбуваються успішно, умовна ціль уражена, так що боєприпаси даного типу будуть виготовлятися.
Анатолій, другий пілот, літав і на крилах, і на різних типах коптерів, наразі його обовʼязки штурмана — вести по карті:
— Підготовка. Будуєш місію. Вивчаєш орієнтири, всі нюанси. Перед зльотом прокладаються всі точки, різні шляхи, по яких можна пройти і повернутися, щоб не втратити борт.
Незважаючи на те, що завдання бувають різні, Анатолій каже, що для Vampire з його можливостями все ж таки є момент, коли визначаються пріоритети.
Міномет, танк чи точка ворожих дронщиків важливіші, ніж побачені під час польоту кілька ворожих піхотинців у посадці:
— Ми доповідаємо, що там рух, вже може туди хтось насипати або з мавіка скид зробити. Просто через те, що можу, — ганятися за особовим складом не буду. Мене вже збивали. Один борт повернувся прострілений.
А вже в майстерні, Андрій, інженер екіпажу FPV, розповідає, що, за його спостереженнями, дрони стали ще й психологічною зброєю.
— Іноді здається, що нас бояться більше, ніж арти. Піхота часто розбігається вже від звуку, а не так, як під обстрілом — залягли, встали і далі пруть. Недавно був епізод — виявили очі підбитий танк ворожий, який троє росіян намагалися завести. Арта працювала — вони ховалися під танк. Ми вилетіли — ті тільки почули нас, почали врозсип тікати. Одного ми наздогнали, сусіди — другого. Втекти від FPV нереально, — посміхається Андрій.
Боєць згадує, як 29 березня екіпажі попередили, що, судячи з перехоплень, готується ворожий штурм. Отримавши дані, почали працювати FPV-дронами:
— Їхала колона, кілька танків, «беха» (БМП — бойова машина піхоти. — Ред.) з піхотою. Були РЕБи, заважали, але ми з побратимами відпрацювали. Залетіли в «беху» з піхотою. Підбили танк. Арта наша теж працювала. Танк, який намагався втекти, підбила вже піхота наша. Тільки в нашого екіпажу тоді був 41 виліт. Швидкість неймовірна, бо розумієш, що хлопці в піхоті розраховують на нашу підтримку. То велика різниця, коли ми літаємо, вишукуючи цілі, і коли йде прорив. Таке враження, що в них немає такого поняття, як відійти. Зупинка, перепідготовка, і друга хвиля. Дуже важка робота — встигати крутити, виносити, по тобі ж теж ляпає ворожа арта.
— Після першої колони встиг собі і хлопцям заварити кави, обпекти язика і знову сісти за пульт, — з посмішкою згадує штурм Олег, пілот FPV. — Перша ціль була БМП з піхотою, яка наближалася вже безпосередньо до наших позицій.
— Сидів в окулярах. Тільки вражаю ціль, а інженер вже вибігає з бліндажа, ставить дрон, під’єднує БК, і… наступний виліт. Один за одним. Рухалися накатами. Паузи малі. Давили масою, як зазвичай. У таких ситуаціях це все складна і командна робота у взаємодії пілотів, арти, піхоти і операторів ПТРК, — розповідає пілот.
Боєць каже, що обирали БМП, бо везе піхоту. Було важливо, щоб вороги не встигли висадитися і розпочати штурмові дії. Також засоби РЕБ на танках заважали.
— Тоді на головному танку стояв дуже міцний РЕБ, управління на підльоті відпадало «в нуль». Коли вже його вразили, стало простіше. Вціліла піхота розбігалася, ми їх відловлювали. Вишукували в ямах, окопах, воронках від прильотів. Прикидалися мертвими — ставали реально мертвими, — згадує Олег.
А Максим, пілот Vampire, на запитання про саме той бій, сміється:
— У нас кожне чергування насичене. Штурм чи не штурм — дії ті самі. У нас вся робота — то постійні удари по ворогу, який намагається просунутися. Того разу їх просто було більше, ніж зазвичай. Масовано двинули. Було дуже тяжко, без перепочинку. Не так, коли виявили — бам-бам-бам, розлетілися… Це дуже важка робота. І пілот, і штурман, і інженер мали діяти на максималках, щоб пришвидшити зарядку борту. Кумулятив, фугас, осколок. Намагалися робити змішані боєприпаси, бо і броня сунула, і піхота.
— Іноді я не розумію, за що ці люди йдуть на неминучу смерть. Постійне відчуття — коли ви закінчитеся. Є хвилини, коли сидиш і думаєш — скільки вас, навіщо вам це все. За спостереженнями, ціль певних груп — іти вперед і бути знищеними. Дії нелогічні. Хіба що — давити масою. Така їхня тактика, — каже пілот і додає, що після того штурму 2 дні було затишшя.
— Оце страшно. Коли бій — в тебе концентрація. Це вже психотип в нас такий, напевно, що у стресовій ситуації розкладений порядок дій. І все чітко. Розумієш один одного без слів, — зазначає він. — Напевно, так і стають братами. А коли затишшя, — невідомість, напруга, тиск на психіку. Хто б там що не думав, це важка робота насправді. Але коли ми зустрічаємося з хлопцями, яких прикриваємо і чуємо, що завдяки нам вони можуть покурити, поїсти, поспати, — це неймовірно зігріває. «Поки ви в небі — ми маємо час відпочити і підготуватися», — найтепліші слова для мене. Це і є моя мотивація.
