Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Владиславу Олеговичу Лонському – командиру 2 десантно-штурмової роти 3 батальйонної тактичної групи 80-ї окремої десантно-штурмової бригади – 24 лютого 2024 року присвоєно найвищу державну нагороду – звання Героя України (посмертно).
Про це розповіли в Десантно-штурмових військах ЗСУ, передає АрміяInform.
Командувач Десантно-штурмових військ ЗС України, який на той час командував 80-ю бригадою бригадний генерал Ігор Скибюк характеризує десантника так: «Він був надійним резервом бригади, витягував складні операції на себе, завжди був націлений на успішне виконання бойових завдань. Це хороший командир, який дійсно заслужив найвищої відзнаки.
У перший день широкомасштабної війни «Страйк» виконував бойові завдання в районі Антонівського мосту Херсонської області на посаді заступника командира десантно-штурмової роти. Того ж дня його командир отримав важке поранення, а він прийняв командування ротою на себе.
«За його наказом ми дістали та передали двох тяжкопоранених офіцерів в медпункт після виходу з оточення. Він давав команду евакуювати всіх поранених, а сам залишився вести бій та прикривав наші евакогрупи. Він нікого не залишав у біді», — розповідає побратим десантника.
Рота під його командуванням успішно вела оборонні бої, штурмові дії та ефективно знищувала противника. «Бої за Лисичанськ, Серебрянку, Богородичне, контрнаступ на Харківщині… Він брав участь у стрілецьких боях пліч-о-пліч з солдатами» — згадує бойовий побратим.
Поблизу Кривого Рогу Лонський грамотно керував штурмовими діями та повернув під український прапор два населені пункти. Полковник Павло Розлач, який на той час був командиром 3-ї батальйонної тактичної групи 80-ї бригади ДШВ, пригадуючи ті дні зазначає, що рота Лонського також витісняла противника, який захопив плацдарми на березі річки Сіверський Донець та брала участь в знищенні ворожої переправи.
22 травня в районі Берестового Бахмутського району на Донеччині під час утримання рубежів оборони у результаті стрілецького бою десантники знищили БМД-1 та живу силу.
13 червня в районі Богородичного Краматорського району на Донеччині рота під командуванням сміливого капітана знищила 2 російських танки та бойову машину піхоти.
2 липня у районі Верхньокам’янки Владислав Лонський отримав важку контузію під час танкового обстрілу, проте вже за тиждень повернувся до підрозділу. Під час рейдових дій на Харківщині, в районі населеного пункту Бабенкове Ізюмського району підрозділ капітана «Страйка» взяв у полон російських офіцерів, солдатів, захопили ворожу техніку: танк Т-72Б3, самохідну артилерійську установку 2С3 «Акація-2», МТ-ЛБ, два автомобілі КАМАЗ та 2 БМП-1.
Уже 11 вересня під час наступальних та пошуково-ударних дій 2 ротна тактична група під командування капітана Лонського форсувала річку Оскіл і закріпилась на лівому березі.
«Коли зачистили Оскіл, він мені доповів, що міст через річку не був зірваний. Я дав команду, щоб вони переправились і забезпечили плацдарм на лівому березі. Противник не зміг їх звідти вибити, тому знищив дамбу. Міст змило, рота залишилась відрізана. Ми робили їм переправи на човнах, натягували канати, човнами забирали поранених…», — зазначає його колишній командир 3-ї бтгр.
Тоді відбувся різкий підйом води на 4 метри. Повернути техніку не було можливості. Командиру Лонському було поставлене завдання залишитися з частиною особового складу на лівому березі для утримання займаних плацдармів. Стійкість у виконанні даного рішення в подальшому дозволила безпечно встановити понтонний міст для переходу основних наших сил через річку Оскіл. Офіцер-десантник понад тиждень тримав оборону разом зі своїми десантниками та іншими представниками Сил оборони України. 20 вересня внаслідок ракетного обстрілу КСП роти капітан Владислав Лонський загинув.
Десантник Владислав Лонський на псевдо «Страйк» до останнього хоробро та результативно захищав Україну, проявляв мужність та професіоналізм в командуванні підрозділом, загинувши героєм…
Слава та вічна шана Герою України!
Слава Десантно-штурмовим військам!
Слава Україні!
