Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Біля витоків української модерної військової традиції стояв Батальйон руських гірських стрільців — найстарший попередник славнозвісних Січових Стрільців, Української Галицької Армії, Армії УНР, УПА та інших новітніх українських збройних формувань включно з сучасними Збройними Силами України.
Ініціатором створення Батальйону руських гірських стрільців у складі тогочасної австрійської армії виступила Головна Руська Рада — найперша офіційна політична організація українців Галичини.
Створена на хвилі славнозвісної «Весни народів» у Європі, Головна Руська Рада вперше в історії підняла національний жовто-синій прапор і сформувала перші загони українських збройних сил модерної доби.
Вже понад 175 років над Україною майорять синьо-жовті прапори — Андрій Гречило
— Утворення національної гвардії було загальною тенденцією революційних подій того часу. Люди, які відчули себе громадянами держави, а не лише цісарськими підданцями, вимагали не лише свободи зібрань, друку, віросповідання, але також свободи носіння зброї і права на самозахист, — розповів АрміяInform фахівець з історії Головної Руської Ради, кандидат історичних наук, директор Інституту історії Церкви та проректор із зовнішніх зв’язків Українського Католицького Університету Олег Турій.
Учасники революційних подій усвідомлювали, що за умов потужного соціально-політичного збурення можливими є силові сутички, тому необхідно створити організовану збройну силу, спроможну обстоювати українські інтереси та підтримувати правопорядок.
Для народів, які не мали на той час власної державності, такі збройні формування сприймалися як певна перехідна ланка для створення у майбутньому національних збройних сил. «Це була спроба творити у лоні наявної держави зародки своєї національної державності», — наголошує Олег Турій.
Батальйон руських гірських стрільців було створено як добровольче (охотниче) українське (українці Галичини тоді називались русинами) військове формування у складі австрійської армії. Його офіційною метою була підтримка громадського правопорядку й охорона карпатських перевалів до Угорщини, де вирувало повстання проти Австрійської монархії.
Головна Руська Рада розраховувала згодом перетворити батальйон на суто національне українське збройне формування, покликане боронити інтереси українців Австрії. З цією метою створили спеціальну комісію, яка опікувалась потребами батальйону та планувала його подальший розвиток.
Бажання вступити до лав добровольчого збройного формування виявили 3460 «охотників», з який відібрали 1410 вояків. Початково батальйон складався з 6 компаній (рот або сотень), згодом була також сформована сьома сотня. До старшинського (офіцерського) складу входили не лише німці, але й українці, які становили більшість, хоча й обіймали переважно нижчі посади.
Батальйон мав однострої з елементами народного одягу. До уніформи належали повстяний капелюх гуцулів крисаня, короткий гірський сіряк з синьо-жовтими вилогами, червоні або сині штани.
Згодом форму змінили — замість крисані запровадили синій складаний капелюх з жовтим обшиттям та великим дашком, сіряк замінили на червоний мундир зі стоячим коміром, штани лишили синіми, з жовтими лампасами.
Для батальйону розробляли військову символіку, яка мала виявляти українських національний характер збройного формування. Зокрема, Софія Баварська, матір імператора Франца Йосифа I, пожертвувала для батальйонного знамена темно-синю шовкову стрічку. А правила військової служби викладали українською мовою,
Головна Руська Рада стояла біля джерел модерної української військової традиції — Олег Турій
— Можливо трактувати творення загонів самооборони і руської національної гвардії не лише як приклад самоорганізації, реалізації права на захист і самооборону, але також і в перспективі як складовий елемент майбутньої державності. Про неї тоді ще ніхто не заявляв голосно, але це малося на увазі, — наголошує Олег Турій.
Науковець звертає увагу, що попри розпуск батальйону вже на початку 1850 року, модерна українська військова традиція встигла пустити міцне коріння й у майбутньому мала вплив на творення пізніших українських військових формувань.
— Цікаво, — зазначає Олег Турій, — що як додаток до «Зорі Галицької» було видано невеличку брошурку, де було вперше офіційно подано військові команди українською мовою. В цьому сенсі це був початок української модерної військової традиції.
