Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
«П’ять годин безперестанку Студентський курінь стримував червоні лави, сам будучи під градом куль та гранат... Московські багнети безжалісно кололи груди юнаків, розбивали їхні голови прикладами рушниць, добивали поранених. Бій скінчився. Жодного пораненого ворог не взяв», — писав генерал Олександр Удовиченко про подвиг захисників України, які зустріли ворога поблизу станції Крути.
Жертва героїв Крут не була марною — вона дозволила українським дипломатам виграти час для того, щоб здобути міжнародну підтримку і дати відсіч більшовицькій агресії. Особливого значення пам’ять про оборонців Крут набула нині, коли Україна знову дає відсіч збройній російській агресії, розпочатій проти нашої держави ще 2014 року.
Коли навесні 2014 року на Донбасі розпочалися активні виступи проти української влади, будь-кого, обізнаного з історією України початку XX століття, не могло не охопити відчуття дежавю.
Місцеві мешканці піддалися потужній ідеологічній інформаційній кампанії з боку росії так само, як 1917-го року робітники великих промислових центрів на сході і півдні України сприйняли більшовицьку пропаганду.
Водночас загони бойовиків, заслані і організовані російською федерацією, нагадували військові формування, які вторглися з більшовицької росії до Української Народної Республіки.
І як більшовики у 1917–1918 роках видавали червону армію за винятково місцеві збройні формування, так і російська федерація 2014-го року офіційно заперечувала будь-яку присутність її збройних сил на українській землі, офіційно заявляючи про місцевих повстанців, «ополченців» і добровольців.
Тим часом і за доби Перших визвольних змагань, і 2014-го року громадянський конфлікт, що розгортався в Україні, не зміг би перерости у масштабне збройне протистояння без підтримки ззовні.
В обох випадках роздмухування конфлікту — інформаційне, військове, фінансове — відбувалось з боку росії. Так звана «гібридна війна» аж ніяк не є сучасним винаходом — її свого часу вельми вдало практикували більшовики проти УНР.
Ще однією подібною в обох випадках обставиною стала слабкість української влади, зокрема практична відсутність боєздатних збройних сил, спроможних протистояти військовій агресії.
Брак достатнього кількісно і належним чином організованого та озброєного війська був наслідком попередньої політики як Центральної Ради 1917 року, так і української влади впродовж 1990-х — 2000-х років.
Врятувати Україну за таких умов спромоглись добровольчі військові формування, до яких бійці вступали з ідейних мотивів. У грудні 1917-го року, коли більшовицькі загони розпочали наступ на Київ, Центральна Рада практично не мала армії.
За таких умов наступ більшовицьких частин на Київ розгортався стрімко і стримати його могли лише поодинокі боєздатні українські загони. У грудні 1917 — січні 1918 року більшовики наступати по залізниці за напрямом Бахмач — Ніжин — Київ.
Оборону Бахмача на початку січня утримували курсанти старшого курсу київської Першої імені гетьмана Богдана Хмельницького юнацької (старшинської або юнкерської) школи, якими командував сотник Аверкій Гончаренко.
Загальна кількість курсантів заледве перевищувала 600 бійців — чотири сотні по 150 багнетів кожна на чолі із двадцятьма старшинами. На озброєнні вони мали усього 16 кулеметів.
Натомість сили більшовиків, що наступали на Бахмач під командування михайла муравйова, були значно більшими — три тисячі червоноармійців, чотири сотні балтійських матросів і 12 гармат.
До цього значного числа слід додати також майже дві тисячі пробільшовицьки налаштованих місцевих робітників депо.
Під тиском переважаючих ворожих сил було вирішено залишити Бахмач і відійти через станцію Плиски до станції Крути, де й було облаштовано оборону.
27 січня до курсантів приєдналась також перша сотня добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців, яка складалася зі студентів Київського університету св. Володимира, Українського народного університету, учнів старших класів української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства м. Києва і налічувала майже 130 вояків.
Очолював їх студент Українського народного університету сотник Андрій Омельченко. Пізніше, вже під час бою до захисників Крутів приєднатися майже 80 добровольців з підрозділів ніжинського Вільного козацтва.
28 січня 1918 року по обидва боки від залізниці облаштували укріплені позиції. На правому фланзі, за насипом залізничної колії, закріпилися курсанти військової школи. На лівому, облаштувавши шанці, — стрільці Студентського куреня.
На самій залізниці розташовувався імпровізований бронепоїзд з паротяга, двох вагонів і єдиної гармати на залізничній платформі. Командував нею сотник-артилерист Семен Лошенко, героїзм і артилерійський досвід якого значно прислужилися захисникам Кругів.
Бій розпочався 29 січня 1918 року (за іншими даними — 30 січня) приблизно о 9-й годині ранку і тривав увесь день. Лише пізно увечері, витративши усі набої, курсанти і студенти змушені були відступити у напрямку Києва, скориставшись потягом, що чекав на них.
Найгіршими виявилися умови для відступу студентів під командуванням Андрія Омельченка. Якщо курсанти мали змогу відступати під прикриттям залізничного насипу, то студенти опинилися на відкритій місцевості.
Щоб організувати безпечний відступ, Андрій Омельченко спробував спочатку провести контратаку, однак вона виявилася невдалою і призвела до значних втрат серед студентів. Загинув і сам студентський сотник.
Найбільш трагічно склалася доля 32 студентів, які потрапили в полон до муравйовців. Втративши орієнтир у сутінках, вони вийшли на станцію Крути, вже зайняту більшовиками. Захоплені в полон, 28 із них були піддані жорстоким тортурам, а потім розстріляні.
Місцевим мешканцям навіть не дозволили поховати загиблих. Лише згодом, коли Центральна Рада разом із союзними німецькими військами повернулася до Києва, 19 березня 1918 року тіла 18 захисників Крутів були перепоховані у братському погребінні на Аскольдовій могилі у столиці України.
Жертва захисників Крутів не була марною. Ціною власних життів вони спромоглись затримати ворога на декілька днів — більшовики не змогли відразу продовжити наступ через те, що курсантам і студентам вдалося під час відступу розібрати залізничні колії.
Це дало змогу українським дипломатам продовжити переговори у Бересті й укласти зрештою мирний договір між Українською Народною Республікою, з одного боку, та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією — з другого.
Договір означав фактичне визнання незалежності України на міжнародному рівні і дозволив УНР отримати військову допомогу і збройну підтримку, залучивши німецькі та австрійські збройні сили до переможної боротьби проти більшовиків.
@armyinformcomua
У Полтаві внаслідок російської повітряної атаки вночі уражені локомотивне депо, дистанція енергопостачання, тягові підстанції.
Загалом протягом доби зафіксовано 193 бойових зіткнень. Вчора Сили оборони уразили сім районів зосередження особового складу, три артилерійських засоби, пункт управління БПЛА, командний пункт та два інші важливі об’єкти противника.
Вранці Сумську громаду атакували російські ударні БПЛА. Ворог поцілив в обʼєкт цивільної інфраструктури у Зарічному районі міста.
Вночі Полтавщину атакували ворожі БПЛА, на щастя, в усіх випадках обійшлося без постраждалих.
Впродовж доби окупанти завдали 629 ударів по 16 населених пунктах Запорізької області, 20-річна жінка отримала поранення внаслідок ворожої атаки по обласному центру.
В Україні невдовзі з’явиться новий окремий рід сил Збройних Сил України — Кіберсили ЗСУ. Проєкт закону, що передбачає створення Кіберсил, 7 жовтня розгляне Верховна Рада.
від 50000 до 120000 грн
Київ, Київська область
від 50000 до 120000 грн
Одеса
66 ОМБр ім. князя Мстислава Хороброго
від 21000 до 121000 грн
Краматорськ
106 окремий батальйон ТрО 109 окремої бригади Тро ЗСУ
від 25000 до 70000 грн
Харків
Військова частина 9951 ДПСУ
Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…