Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Мобільні вогневі групи протиповітряної оборони — чи не найбільш закритий підрозділ для журналістів. Їх роботу ретельно приховують від зайвих очей, але їх результати видно постійно — сотні збитих шахедів тільки в небі над Київщиною цього сезону.
Хто ці люди, які захищають наше небо від ворожих БПЛА? Ким вони були до широкомасштабного вторгнення та як нині виконують бойові задачі? Про це читайте у репортажі кореспондента АрміяInform, який отримав можливість зустрітися з бійцями і розпитати їх, як працює мобільна вогнева група ППО.
«Наші протишахедники»
Січень. Київщина. З хлопцями з мобільної вогневої групи ППО зустрічаємося просто в полі. Вони чекають нас на визначеній точці.
Білий новенький пікап із зачехленим кулеметом у кузові веде нашу машину до місця, де можна зупинитись і спокійно поговорити. Зараз військові не на чергуванні, тому мають час показати свою техніку і розповісти, як виконують завдання.
З пікапу вистрибують чотири міцні чоловіки. Це особовий склад вогневої групи. Звичайні вбивці «шахедів». Або, як їх називають у рідній бригаді — «наші протишахедники».
Розрахунок мобільної групи це: кулеметник, другий номер кулеметного розрахунку, прожекторист і командир групи.
На задачі мобільна група виїжджає щоночі.
Кожна людина з розрахунку вміє замінити один одного під час виконання завдання. Універсальність у їхньому випадку — це головне.
Хлопці розчехляють кулемет. «Наша «дашка», — показують на новенький ДШКМ. Кажуть, що мріють про Browning, але і «дашкою» теж задоволені — під час морозів жодного разу не підводила.
Командир вогневої групи — скромний чоловік у зимовому маскувальному костюмі — представляється: позивний «Женіх».
Мороз, темрява. Обличчя командира ледь біліє перед нами. Цікавимося, чим військовий займався до вторгнення. Його слова злегка відносить вітром: «Працював на своєму СТО».
Після 24 лютого 2022 року став на захист країни.
Під стволом автомата у командира групи — пристрій для цілевказання. Він вмикається і тонкий фіолетовий промінь злітає у небо. Військовий, тримаючи так автомат, стає схожим на персонажа «Зоряних війн». Це яскраве видовище, тому просимо командира подовше потримати фіолетову стрічечку у темному січневому небі.
«Війна не питає, скільки тобі років»
…Хлопці показують, як працює їхній прожектор. Вмикають, і білий промінь здіймається у темне вечірнє небо Київщини. Як вчитель у школі водить указкою по дошці, воїн із позивним «Еді» водить променем по далеких зірках. Вимикає. Це було настільки захоплюючим, що просимо його повторити. Кілометрова біла стрічка знов слухняно розрізає небо.
Прожекторист «Еді» до 24 лютого 2022 року працював у відомому інтернет-магазині. Такий позивний обрав, бо любить актора Едді Мерфі. Хлопцю 29 років.
Кулеметник «Махмуд» до вторгнення був складським працівником. Нині свою роботу проти «шахедів» описує одним словом: «Адреналін!». Розповідає, що «дашка» стріляє м`яко, він задоволений нею.
«Міха» у цивільному житті працював зварювальником. Не всидів вдома, після того, як росія розпочала широкомасштабне вторгнення. Хоча має 49 років: «А що робити? У нас у підрозділі є й старші за мене — по 56-57 років. Бо війна не питає, скільки тобі».
…Перед прощанням просимо хлопців стати біля машини. Робимо фото на згадку. Кажемо: «Вибачте, що у такий мороз вас покликали».
«Та хіба це мороз. Сьогодні ще більш-менш. Майже Каліфорнія», — сміючись, відповідають «протишахедники».
Фото автора
