Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
На фронті багато зброї точно не буває. У боротьбі з дронами в підрозділах ППО бажаними є як найновіші профільні рішення німецьких, британських та скандинавських зброярів, так і перевірені не одним десятиліттям зенітні гармати від тих же виробників з колишньої Югославії. Тому сьогодні розповідаємо про системи Yugo Zastava M55 та M75. Про безпосереднє застосування такої зброї на фронті та відгуки наших бійців ви можете почитати в матеріалі АрміяInform. А в цьому тексті ми зосередимося на деталях роботи та інших цікавих фактах з довгої історії цих зеніток.
Як запевняють дослідники зброї, задум створення прототипів зеніток M55 та M75 у конструкторів з’явився ще під час Другої світової. А сферою їхнього застосування було озброєння літаків. Принаймні саме для цього їх строювала французька компанія Hispano-Suiza SA під керівництвом швейцарського інженера Марка Бірк’є (фр. Marc Birkigt).
Hispano 404 була оригінальною розробкою компанії, але при цьому збереглася певна конструктивна спадкоємність з гарматами HS.7 і HS.9, які, зі свого боку, були ліцензійною копією швейцарської гармати Oerlikon FFS. Надзвичайно вдала конструкція HS.404 забезпечила їй широке застосування як озброєння багатьох типів бойових літаків часів Другої світової та Корейської воєн.
Виготовляли ці гармати у Франції, а також за ліцензією у Великій Британії і США. Зокрема, HS.404 була попередницею знаменитої британської гармати Hispano.
Zastava M55 — югославська строєна зенітна установка калібру 20 мм. Її виробляла компанія «Црвена Застава» (СФРЮ) для потреб Югославської Народної армії. Установка мала три з’єднані гармати Hispano-Suiza HSS-804 на колісному станку. Призначалася вона як для боротьби з цілями, що низько летять, так і проти наземних цілей.
Варіанти та модифікації:
M55 — базовий варіант;
M55A2 — стандартна установка на двоколісному станку;
M55A3 — доданий бензиновий двигу;
M55A4 — доданий італійський приціл J-171;
M55A4M1 — установка на бронетранспортері BOV-3.
Тут слід зазначити, що в тих екземплярах, які застосовують підрозділи ЗСУ, йдеться про одноствольний варіант. Якщо говорити про особливості сучасної зенітної 20×110мм установки Zastava M55, то в її конструкції використовується барабанний магазин.
Серійне виробництво одноствольної версії зенітної установки М55 під індексом Zastava 20/1mm M55 стартувало ще 1951 року, виробництво більш поширеної триствольної версії почалось у 1971 році. У відкритому доступі є такі дані про ТТХ зенітних гармат M55: фактичний темп стрільби — до 700 пострілів за хвилину, ефективна дальність стрільби — до 5,5 км, ефективна висота ураження цілей — до 4 км, ємність магазину — 60 пострілів калібру 20 мм.
Про таке в коментарі кореспонденту АрміяInform розповів військовий експерт і директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.
Для порівняння фахівець згадав про радянську ЗУ-23-2, яка має кращу скорострільність — до 2 тис. пострілів за хвилину, але натомість гіршу далекобійність — до 2,5 км, висота ураження цілей до 2 км, додає він.
Утім, ця зброя також може застосовуватись у горизонтальному положенні проти легкоброньованих транспортних засобів. Ця зенітна установка відносно легка (вагою близько 200 кг) та проста в налаштуванні, що робить її ідеальною для швидкого розгортання.
Цікаво, що під час 44-денної азербайджансько-вірменської війни в Нагірному Карабасі війська застосовували M55A4, що були встановлені на бронетранспортерах МТ-ЛБ.
Ще одним зразком зброї від югославської компанії «Црвена Застава», цілком ефективним у боротьбі з дронами-камікадзе “Шахед”/”Герань-2″, є гармати Yugo Zastava M75 20×110mm. Ця одноствольна 20-мм зенітна установка була створена в 50-х роках минулого століття на базі ліцензійної копії одноствольної аналогічного калібру зенітної автоматичної гармати Hispano-Suiza HS.804.
Дальність ведення вогню по повітряних цілях — 1,5 тис. метрів. Початкова швидкість снарядів — близько 1 тис. метрів за секунду. Швидкострільність — до 700 пострілів за хвилину.
У похідному положенні установку перевозять на двовісному шасі за вантажівкою, у бойовому положенні — встановлюють на лафет. Також, для мобільності, цю зенітну установку можуть розміщувати на корпусі бронетранспортера або ж у кузові пікапа.
M75 успішно застосовували під час громадянської війни у колишній Югославії. Нині вони продовжують перебувати на озброєнні держав-правонаступниць колишньої СФРЮ.
Слід зазначити, що для обох типів зброї передбачено використання боєприпасів, що мають калібр 20 міліметрів. Фугасні набої ефективні для використання проти безпілотників, а бронебійні снаряди — для ураження ворожої техніки.
Зрозуміло, що в цієї зброї практично немає шансів у протистоянні із сучасними літаками, але проти крихких дронів, як-от іранський смертник HESA Shahed 136, їх можливостей більш ніж достатньо.
Дрон летить зі швидкістю 185 кілометрів за годину і зазвичай на висоті кількох сотень метрів. Здатні ці гармати вразити і дозвукові ракети, що низько літають. Отже, у будь-якому разі вони стали гарним доповненням для української SHORAD (Short Range Air Defense — протиповітряна оборона малої дальності).
