Від самого початку широкомасштабного вторгнення «Яструби» ефективно й ефектно б’ють окупантів на сході та півдні України, застосовуючи широкий спектр безпілотних літальних апаратів — від…
75 років тому, 9 грудня 1948 року, Генеральна асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила Міжнародну конвенцію про запобігання злочину геноциду й покарання за нього. Згідно з Резолюцією Генеральної асамблеї від 29 вересня 2015 року цей день також став Міжнародним днем пам’яті та вшанування гідності жертв злочину геноциду та запобігання цьому злочину.
75-літній ювілей Конвенції про геноцид спонукає вкотре привернути увагу світової спільноти до того, що мета, заклики та дії російської федерації під час широкомасштабного нападу на український народ та державу Україна мають явні й незаперечні ознаки геноциду.
Рафал Лемкін: Геноцид не обов’язково означає негайне знищення нації, крім випадків, коли здійснюються масові вбивства всіх членів нації. Він, скоріше, означає скоординований план різних дій, спрямованих на знищення суттєвих основ життя національних груп з метою їхнього знищення. Метою такого плану буде розпад політичних і соціальних інститутів, культури, мови, національних почуттів, релігії та економічного існування національних груп, а також знищення особистої безпеки, свободи, здоров’я, гідності та навіть життя осіб, що належать до таких груп.
Автором терміна та концепції геноциду став юрист Рафал Лемкін, який неодноразово наголошував, що геноцидом є не лише одночасне фізичне винищення нації, а й створення умов, метою яких у кінцевому підсумку є зникнення певного народу не лише як етнічної, але також як політичної та культурної спільноти.
З моменту вторгнення вище військово-політичне керівництво на чолі з російським диктатором владіміром путіним та російські пропагандисти через контрольовані російською державою медіа неодноразово заявляли, що метою дій росії є так звана денацифікація українців. Під цим терміном, як можна зрозуміти з численних коментарів рупорів рашизму, мається на увазі знищення українського народу за національно-культурною та національно-політичною ознаками.
Поза будь-яким сумнівом, під евфемізмом «денацифікація» криється саме геноцид, бо з моменту широкомасштабного вторгнення російська федерація вже встигла реалізувати всі дії, які є ознаками геноциду з метою знищення групи людей за національною ознакою, а саме:
- вбивство членів цієї групи;
- завдавання тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи;
- створення членам групи умов, які розраховані на повне чи часткове її знищення;
- унеможливлення народження дітей у середовищі групи;
- насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.
Відомий український правозахисник, директор Харківської правозахисної групи та голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини наголошує, що дії російської федерації проти України й українського народу є саме геноцидом.
Євген Захаров: На визначення змісту поняття геноциду слід звернути пильнішу увагу й наполягати на тому, що сам російський напад на державу, на її органи, на її службовців, на людей, які захищають цю країну, на громадян України є проявом геноциду. Так само проявом геноциду є напад на культурні цінності України, на українські культурні пам’ятки, на музеї, на театри, на бібліотеки. Сьогодні поняття геноциду має охоплювати й поняття культурного геноциду також. Залишатися у старих юридичних рамках просто неможливо. Цю думку поділяють багато юристів.
Беззаперечним актом геноциду російської федерації щодо українського народу є примусова передача дітей з однієї соціальної групи до іншої та виховання їх із прищепленням цінностей іншої соціальної групи. 7 грудня 2023 року під час роботи Міжнародної конференції «Свобода або страх» Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що станом на сьогодні офіційно підтверджена депортація 19 540 українських дітей.
— Якщо ми будемо повертати по одній дитині щодня, то нам треба 55 років. І це на тлі того, що рф щодня продовжує депортувати все нові й нові групи українських дітей з території нашої держави, — розповів він.
На жаль, українська держава має недостатньо інструментів для того, щоб повернути всіх депортованих, хоча має багато ініціатив і працює над їх утіленням максимально наполегливо.
— Актом геноциду є передача дітей з однієї соціальної групи до іншої та виховання їх з прищепленням цінностей іншої соціальної групи. Це — один з п’яти актів геноциду. Діти до трьох років, якщо їх назад не забрати, будуть узагалі втраченими в цьому сенсі, це слід визнати. В них уже буде інше ставлення, інша мова, інша свідомість. І це є саме геноцидом, умисним злочинним ударом по людському генофонду, — зазначає Євген Захаров.
З огляду на це ордер на арешт президента російської федерації владіміра путіна та російської уповноваженої з прав дитини при президенті рф марії львової-бєлової необхідно перекваліфікувати відповідно до шостої статті Римського статуту, оскільки це саме геноцидна справа, а не лише воєнний злочин. З боку російської федерації це була саме свідомо створена технологія, яка застосовувалась для того, щоб вилучати українських дітей із соціальної групи і трансформувати їхню свідомість.
Також українські правозахисники обґрунтовують, що саме актом геноциду, а не лише воєнним злочином є знищення цивільного населення Маріуполя — міста, фактично стертого з лиця землі невибірковими обстрілами з боку російської армії. Так само злочином проти людяності, який має ознаки геноциду, є здійснювані російськими окупантами катування українців. Враховуючи колосальний масштаб і системність цього злочину, катування можна вважати елементом цілеспрямованої політики російських загарбників.
За 75 років після ухвалення Конвенція про геноцид відіграла важливу роль у розвитку міжнародного кримінального права, притягненні до відповідальності винних у цьому злочині, стимулюванні зусиль із запобігання та наданні голосу жертвам геноциду, зазначають в офіційному повідомленні з нагоди 75-ї річниці ухвалення Конвенції про геноцид на сайті Організації Об’єднаних Націй. Ці слова звучать сьогодні особливо актуально з огляду на злочин геноциду щодо українського народу, який проголосила своєю метою, до якого закликає і який здійснює російська федерація під час збройної агресії проти України.
