У Маневицькому районному суді Волинської області винесли вирок адміністратору популярної Viber-спільноти, який протягом майже року інформував тисячі підписників про місця проведення…
Суміш ідеологій, національностей і релігій, які формують рашизм, важко піддається описанню, а розумінню й поготів. Щоб бодай спробувати осягнути глибину тієї неймовірної прірви між росією та європейськими цінностями, що утворилася за останні 30 років, пропоную на завершення циклу публікацій АрміяInform «Мундири в крові» ознайомитися з персонажем, який є одним із уособлень сучасної неофашистської росії.
Це сергій кужугетович шойгу, а точніше кужугет сєрее шойгу оглу: саме так мало би звучати його прізвище, ім’я та по батькові рідною тувинською мовою, якби незалежна Тувинська Народна Республіка, що існувала в 1921–1944 роках, не була анексована росією. Сьогодні ж Республіка Тива — найбідніший регіон рф, який у 2020 році став першим за кількістю вбивств на душу населення. А манкурт зі спотвореним на російський манір ім’ям, переплутаним прізвищем і по батькові — один із найвірніших псів путінського режиму та один із уособлень сучасного рашизму.
Він захоплюється білогвардійським генералом Романом фон Унгерн-Штернбергом, який хотів відродити імперію Чингісхана та створити всесвітню «буддистську республіку», вивчає досвід боротьби з декабристами, ненавидить усіх, хто заперечує виняткову роль росії в перемозі над Німеччиною в Другій світовій війні, хоче перенести столицю рф у новозбудований у Сибіру мегаполіс та поєднує московське православ’я із шаманізмом, вважаючи себе реінкарнацією ординського полководця. Зовсім не дивно, що людина з такою кашею в голові підтримала божевільного фанатика путіна в його прагненні завоювати світ…
читайте також:
Спадковий скотар-кочівник шойгу — людина без жодних особливих талантів. Так би і жив десь на берегах Єнісею, якби його батько не був секретарем Тувинського обкому кпрс, а згодом — першим заступником голови ради міністрів Тувинської арср (справжнє прізвище його батька — кужугет, а ім’я — шойгу. Точно не відомо, чи то радянські чиновники переплутали їх місцями, чи сам шойгу кужугет вирішив «виділитися»).
Сяк-так закінчивши школу і Красноярський політехнічний інститут, шойгу-молодший отримав спеціальність «інженер-будівельник». У тому ж вузі закінчив військову кафедру, жодного дня не служивши в армії. До речі, військовий квиток з ВОС шойгу «оленевод» — це жарт, хоч і дуже колоритний, найімовірніша його військово-облікова спеціальність — «будівельник». Адже і кар’єру свою він починав будівельником, за підтримки тестя — головного інженера будівельного тресту «Ачинськалюмінбуд», крісло якого зайняв вже через кілька років після одруження. Наприкінці 1980-х став активним комуністом і заступником голови Державного комітету ррфср з архітектури і будівництва.
Тувинець шойгу сьогодні — єдиний міністр, що перебуває в уряді рф на різних посадах з початку 1990 років: був керівником орків-рятувальників, а з 2012-го очолив міністерство війни. За глибиною проникнення в російську владу він обійшов навіть свого «шефа» путіна. Не дивно, що за роки перебування в уряді, зокрема, керування російським військовим відомством, шойгу став доларовим мультимільйонером, награбувавши більше грошей, ніж будь-який військовий міністр в історії людства.
До початку вторгнення в Україну його вважали ледь не наступником путіна. Ще у 80-ті роки минулого століття шойгу робив собі популярність, беручи участь у географічних експедиціях під покровительством газети «комсомольская правда», яка невтомно його піарила. Тиском і погрозами російським масмедіа згодом він вибудував цілу систему боротьби з критикою, армія ручних підгодованих журналістів впевнено робила свою справу. Сьогодні для забезпечення своєї діяльності він створив гігантську піар-машину, що годує населення оркостану та особисто путіна показухою: казками, мультфільмами, байками, роликами і текстами про те, що армія росії — «друга в світі», сильна, мобільна, непереможна, повністю забезпечена всім необхідним та оснащена найкращою технікою. Для показухи він дійсно створив кілька підрозділів постійної готовності, які ходили на паради, брали участь у зйомках пропагандистських роликів та світилися в «спецопераціях» за кордоном.
Ці підрозділи, що через три дні після вторгнення в Україну мали йти в парадній формі Хрещатиком, Збройні Сили України спопелили одними з перших. І всі побачили справжню росармію: бідну, голодну, немиту, невмілу і неповоротку, армію ґвалтівників, мародерів і зеків. Армію зі старою іржавою технікою, без сучасного зв’язку та системи управління. За перші два тижні широкомасштабної російсько-української війни міф про непереможність російської армії повністю розсипався, вона перетворилася на другу армію в Україні, а шойгу, продемонструвавши абсолютну відсутність досвіду в військовій справі, підтвердив свої «звання»-прізвиська «картонного генерала», «фанерного маршала» та «гібридного командувача». Єдине, що досі рятує його від цілковитого розгрому — необмежений людський ресурс країни-«404» та надзвичайна близькість до путіна.
Єльцин у 1993 році одним помахом руки перетворив шойгу із лейтенанта запасу на генерал-майора, який зробив з МНС окрему силову структуру, в складі якої були антитерористичний центр та батальйон спецназу, що брали участь у всіх розв’язаних росією війнах. А кремлівський фюрер путін призначив його «смотрящим» за військовими. Диктатор упевнений: шойгу ніколи не сформує змову проти вождя, не організує ніякого заколоту, бо без покровительства путіна він ніхто і звати його ніяк. У російській армії шойгу зневажають, бо добре знають його життєвий шлях. За таким начальником армія не піде, адже тувинець — профан, невіглас у своїй справі. Чого варто лише одне гасло, що він затвердив для російських військ матеріального забезпечення: «Никто лучше нас». Цей вислів, що грубо порушує норми російської мови, породив таку хвилю насмішок, що з нею не справилася навіть вищезгадана піар-машина міністра.
Тим не менше, невіглас шойгу страждає неабиякою манією величі. Він вважає себе прямим нащадком та реінкарнацією ординського полководця Субедея. Як відомо, тувинці — буддисти та прибічники традиційних культів (шаманізм), що припускають можливість реінкарнації, на що наклалося захоплення бароном Романом фон Унгерн-Штернбергом. шойгу, як і барон, вірить у свою «обраність», у містику (число «666» значиться на номері одного з його автомобілів), він оточив себе астрологами, провісниками, гадалками. А ще в Республіці Тива шойгу сформував культ власної особи, доводячи унікальність свого роду десятками виданих «досліджень», у яких надруковані його портрети в образі різних історичних осіб.
На честь ординського полководця Субедея названо відремонтований за «особистої підтримки» шойгу спорткомплекс, у столиці республіки місті Кизил реконструйована набережна Єнісею має ім’я кужугета шойгу — батька путінського прихвостня. В інших містах республіки вже є проспект і вулиця «генерала шойгу». У кабінеті будь-якого чиновника або вчителя, в усіх бюджетних та позабюджетних організаціях співробітники зобов’язані вішати його портрет. Будь-який масовий захід у Туві починається зі згадки про «нашого героя сергія шойгу». А в Національному музеї Туви висить портрет міністра війни, якому всі, хто входить до закладу, повинні вклонитися.
А ще шойгу можна порівняти з Леонідом Брежнєвим чи лідерами кндр за пристрастю «до яскравого і блискучого». Його парадний кітель завжди заповнений нагородами. Причому більшість із них взагалі важко назвати медалями. Так, на орденській планці кремлівського міністра можна побачити відзнаки «60 років перемоги у великій вітчизняній війні», «У пам’ять 850-річчя москви», «За заслуги в проведенні всеросійського перепису населення», «За заслуги в організації виборів», «Золота медаль Льва Толстого» тощо. За даними Вікіпедії в «арсеналі» шойгу понад 70 нагород, а опозиційні російські джерела твердять про 150 різних медалей, які він міняє на свята. Скрізь, де він буває з робочими візитами, йому від військових чи цивільних вручають хоч маленький, але «значок». Тільки після вручення нагороди він стає добрішим і не ставиться суворо до перевірки роботи підлеглих. Цією слабкістю міністра успішно користуються всі молодші чини росармії, щоб уникнути тюрми чи розстрілу за огріхи у службі.
Отримав він нагороду і від українського НАЗК — лист-подяку «за неоціненний внесок у те, що російські засоби та ресурси забезпечення для нападу на Україну були розкрадені ще на етапі їх накопичення на кордоні двох держав».
Саме під керівництвом воєнного злочинця шойгу відбулося захоплення Криму, окремих районів Донецької та Луганської областей, а згодом і широкомасштабне вторгнення в Україну. Безперечно шойгу — другий після путіна обвинувачений, що постане перед Міжнародним кримінальним судом за тяжкі воєнні злочини, що вчинила росія на території України.
