Так минулого тижня Президент України Володимир Зеленський пояснив призначення генерал-майора Євгенія Хмари тимчасовим виконувачем обов’язків міністра оборони. Євгеній Хмара —…
Серед багатьох воєнних злочинців, які воюють на боці темряви у війні з Україною, особливо колоритним є генерал сергій суровікін, якого російська пропаганда старанно намагалася зобразити в образі «непереможного», «залізного генерала». Проте Збройні Сили України досить швидко помножили його на нуль, як і всю так звану другу армію світу.
Пропагандисти стверджували, що своє прізвисько генерал-«армагеддон» суровікін отримав «за вміння діяти нестандартно та жорстко», але насправді воно з’явилося через апокаліпсиси, які вчиняв цей позбавлений військового розуму командувач у своїх підрозділах.
Перший був у серпні 1991 року. Тоді 24-річний капітан суровікін командував батальйоном 2-ї гвардійської Таманської мотострілецької дивізії, який намагався прорвати барикади на перетині Садового кільця та Нового Арбату в москві. Під час зіткнення загинули троє протестувальників: Дмитрій Комар, Ілля Кричевський та Володимир Усов. Після стрімкої поразки ҐКЧП вони посмертно отримали звання героїв радянського союзу. А суровікіна заарештували й він сім місяців сидів у СІЗО. Вже коли російська радянська соціалістична федеративна республіка була перейменована на рф, Єльцин наказав звільнити суровікіна з в’язниці, попросив вибачення й підвищив його до звання майора. Це яскраве свідчення того, що росія ніколи не була й загалом не здатна бути демократичною державою. Адже від самого початку там процвітала вседозволеність і безкарність. Ще за Єльцина російські збройні сили перетворилися на бандитську організацію, що діє як злочинці й терористи.
Другий апокаліпсис суровікіна стався під час його навчання у військовій академії імені фрунзе. У вересні 1995 року він був визнаний військовим судом московського гарнізону винним у пособництві в придбанні та збуті, а також носінні вогнепальної зброї й боєприпасів без відповідного дозволу (простіше кажучи — був торговцем зброєю). суровікіна засудили до одного року позбавлення волі умовно, проте «слідство розібралося, що офіцера підставили». Того ж року, закінчивши академію, він був направлений командиром мотострілецького батальйону в Таджикистан, де за активної «допомоги росії» якраз тривала чергова ескалація громадянської війни. Після того брав участь у Другій чеченській війні, добре знайомий з родиною колаборантів кадирових.
Мабуть, не випадково вбивця і терорист суровікін став одним з улюблених генералів путіна, бо, не вміючи виконувати завдання на полі бою, він був здатен виконати будь-який наказ керівництва. Черговий апокаліпсис суровікіна стався 2004 року, коли після «розмови на підвищених тонах» у кабінеті генерала застрелився його безпосередній заступник. Незадовго до того він жорстоко побив ще одного свого підлеглого, який був спостерігачем на виборах від однієї з опозиційних партій. Але ці події не зупинили, а навіть прискорили кар’єрне зростання генерала-«армагеддона».
Згодом безжалісний генерал, відомий жорстоким підходом до ведення війн і цілковитою байдужістю до людських втрат, очолював воєнну операцію рф у Сирії. За це отримав у грудні 2017 року з рук путіна золоту зірку героя рф, а згодом став генералом армії. Нині це найвище звання чинних офіцерів оркостану.
Як відомо, на початку вторгнення залучені у війні в Україні війська рашистів були об’єднані в угруповання, назви яких прямо асоціювалися з гітлерівським планом «Барбаросса». суровікін командував угрупованням «Південь», яке брало участь у захопленні Луганщини, а потім нищило Маріуполь. Стирало з лиця землі, так само як сирійські міста…
Вочевидь, путін мав надію, що жорстокий психопат суровікін поширить сирійський досвід на всю Україну. Саме тому призначив його на початку жовтня 2022 року командувачем усіх окупаційних військ. Через два дні після призначення росія розпочинає серію масованих ракетних ударів по енергетичній та цивільній інфраструктурі України, щоб спробувати знеструмити країну до зими. Жертвами обстрілів стали десятки мирних українців.
Проте суровікін отримав по зубах і був звільнений уже в січні. На його місце зайшов аж цілий начальник генштабу рф валєрій гєрасімов. Цьому найкращому приятелю фанерного маршала шойгу вдалося переконати путіна в неефективності очільника бандформування пвк «вагнер» євгенія прігожина, який влаштував гучний конфлікт з генералами російського мінубивства. А суровікін, між іншим, ще з 2017 року був почесним членом «вагнера» і відтоді захищав їхні інтереси в урядових структурах імперії зла.
Тож коли в червні 2023 року під час заколоту прігожина суровікін звернувся до вагнерівців, закликавши їх «зупинитися», його заарештували. А звільнивши з-під варти у вересні — видалили всі згадки про нього із сайту міноборони рф.
Що станеться з генералом-«армагеддоном» у майбутньому — байдуже. Зараз усім зрозуміло, що весь його грізний образ — лише одна з мильних бульбашок пропагандистів країни «404». Попри те, що російсько-українська війна ще триває, суровікін уже став історією, забезпечивши собі місце на лаві підсудних Гаазького трибуналу.
