Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Сержант — досвідчений воїн, лідер та зразок для підлеглих і незамінний помічник для офіцерів. Такий статус сержанта у війську походить ще від доби європейського Середньовіччя, коли виник сам термін «sergent» на позначення професійного військового, який не був рицарем формально, однак мало чим поступався рицареві в бою.
За бойовим потенціалом сержант вважався «вартим половини рицаря», однак така оцінка його бойових спроможностей була обумовлена не так рівнем знань, підготовки та досвіду, як соціальним статусом та заможністю. Походячи з простолюду, сержант не успадковував тих родових привілеїв та зв’язків, що представники знаті, а з огляду на суттєво нижчий рівень доходів мав відчутно менше можливостей для придбання дорогої, якісної зброї й обладунку та регулярних тренувань.
Сучасне слово «сержант» походить від французького іменника «sergent», який, своєю чергою, виник від латинських слів, пов’язаних з позначенням слуг та функцій, що вони виконували. Одним з обов’язків відданого слуги знатного рицаря було дбати про безпеку господаря, зокрема охороняти її збройно і навіть у бою. Ці завдання слуг, насамперед у заможних рицарів, виразно виокремлювалися в окрему сферу, аж доки діяльність слуги-охоронця не почала обмежуватися насамперед і переважно військовою сферою.
Так сформувався особливий прошарок професійних воїнів, на позначення яких почали використовувати термін «сержант». Будь-який достатньо заможний рицар чи, ба більше, рицарський орден міг мати сержантів — слуг-воїнів, спроможних і готових стати до бою у разі потреби. У XII-XIII століттях сержантами у військовій сфері стали називали професійних солдатів, які походили з простолюду і перебували у підлеглому щодо рицарів становищі, однак у переважній масі вже не виконували жодних обслуговчих функцій у побуті, зосередившись на діяльності у військовій сфері та спеціальних дорученнях.
На початках офіційно сержанти ніким не командували, однак з огляду на набутий досвід та бойові уміння вони фактично почали виконувати специфічну роль сполучної ланки між рицарями і військом. Поради, підказки, особистий приклад досвідчених професійних воїнів завжди були важливим складником навчання і підготовки солдатів до війни та злагоджених дій загону в бою. Саме таким зразком для наслідування виступали сержанти.
Тож гасло сержантського корпусу Збройних Сил України «Слідуй за мною, роби, як я!» має давнє історичне підґрунтя. За доби Середньовіччя у Європі сержанти були професійними воїнами, які становили помітно численніше за рицарів ударне ядро війська. Поступово, насамперед коли йшлося про службу в королівській армії, сержанти почали вже офіційно виконувати роль молодших командирів, головним завданням яких було навчити і підготувати недостатньо досвідчених новобранців і командувати солдатами в бою.
