На ці запитання відповіді надав військовий експерт Петро Черник. Американці з Талібаном вели переговори понад рік — Процес пошуку формули виходу із цієї фази почався….
Надання соціальних послуг під час війни є важливою функцією держави. За неповні два роки широкомасштабного російського вторгнення кількість людей, які потребують підтримки, виросла в рази. Тільки кількість осіб з інвалідністю збільшилася на 300 тисяч, що загалом становить вже три мільйони осіб. російська агресія проти України завдає невимовних втрат — як людських, так і матеріальних.
У бесіді з очільником Білогородської територіальної громади Бучанського району Київщини Антоном Овсієнком кореспондент АрміяInform говорив про надання соціальних послуг сім’ям загиблих воїнів, пораненим односельцям та військовим Добровольчого формування територіальної громади.
— Наша територіальна громада складається з 10 сіл з населенням близько 50 тисяч людей, — зазначив на початку розмови Антон Михайлович. — З них маємо сім тисяч внутрішньо переміщених осіб. Додалось майже 800 дітей, які поповнили заклади дошкільної і шкільної освіти. Це, звісно, створює певну напругу, але не критичну — ми повинні українським дітям надати належні освітні послуги. Що стосується надання соціальних послуг, то попит на них значно зріс після впровадження воєнного стану. Звісно, зросли й видатки бюджету територіальної громади на соціальну сферу.
До слова, нагадаю, що у березні минулого року саме соціальні служби та волонтери нашої громади одними з перших турботливо зустрічали конвої з евакуйованими людьми з Бучі, Ірпеня та Гостомеля. На ринковій площі були організовані столи, щоб годувати людей, які тижнями жили у холоді, без електрики й газу.
— Чи існує в громаді соціальна програма підтримки земляків-військовослужбовців, які нині на фронті?
— Попри те, що бюджет нашої територіальної громади невеликий, ми все ж знайшли можливості розробити програму підтримки військових, які беруть участь в бойових діях. Щорічно ми виплачуємо хлопцям, які зареєстровані в нашій громаді та воюють на фронті, по 15 тисяч гривень. Тим, хто служить у війську, але не бере участь у бойових діях, виплати менші. Виплати здійснюються по запиту, але якщо військовий не може написати запит, то він доручає це зробити батькам або дружині.
На превеликий жаль, наша територіальна громада має на сьогодні загиблих героїв, які поклали своє життя, захищаючи цілісність і суверенітет нашої країни. Всі фінансові витрати, пов’язані з похованням загиблого, ми беремо на себе. Додатково до державної допомоги за місцевою програмою «Турбота» виділяємо сім’ям загиблих одноразово 50 тисяч гривень, при пораненні — 40 тисяч.
Проводимо роботу й з вшанування наших полеглих земляків. У закладах освіти облаштовано стенди в пам’ять про них, а в центрі Білогородки незабаром з’явиться Алея Героїв. Вона буде тимчасовою, а вже в майбутньому, по закінченню війни, закладемо парк з меморіалом пам’яті. Територія для цього вже виділена.
— Відомо, що ваша громада активно підтримує військові частини та підрозділи Збройних Сил України.
— Так. За період широкомасштабного російського вторгнення ми скерували на потреби армії 22 мільйони гривень. До кінця року плануємо перерахувати на заходи щодо зміцнення оборони ще 12 мільйонів. Звісно, ми мусимо зменшувати видатки на розвиток громади. Десь ми відклали ремонт приміщень, десь потерпить впорядкування території, але на сьогодні головне — забезпечення на фронті наших захисників. Приємно, що люди це розуміють.
Невеличкими партіями, але все ж доправляємо до підрозділів Сил оборони автомобілі. Знаємо, як без них важко не передовій.
Є в нас на території громади й підрозділ добровольчого формування — ДФТГ. На кошти громади хлопцям була придбана літня й зимова форма, спорядження. Нещодавно закупили для підрозділу антидронні прожектори, адже вони несуть бойове чергування. Забезпечуємо пальним.
— Як організована їхня служба, адже заробітну плату в підрозділі вони не отримують, а годувати сім’ю потрібно?
— Нам пощастило з командним складом — там керують процесом військові з досвідом і з любов’ю до своєї справи. Вони дуже грамотно все організували — щось на кшталт вахтового методу. Оскільки немає потреби всьому особовому складу підрозділу знаходитись в місці дислокації, то організовано чіткий графік чергувань: є час попрацювати на основному місці роботи або ведення власного бізнесу, і є час для виконання завдань військово служби. Ми дуже задоволені цим підрозділом, адже вони роблять дуже важливу і корисну справу.
— Антоне Михайловичу, чи відчувається у вас нестача ресурсів у соціальній сфері? Це стосується як людських кадрів (соціальних працівників), так і матеріального забезпечення (житлові приміщення, службовий транспорт, технічна апаратура). Як виходите із становища?
— Якраз в цьому питанні у нас найменше проблем. Добре працює комунальний заклад «Центр надання соціальних послуг» та відділ з питань соціального забезпечення. Зазначу, що всі соціальні послуги надаються вчасно, зокрема, соціальні супроводи сімей ветеранів, родин, в яких загинув військовослужбовець. Служби, які працюють в напрямку соціальної сфери, у нас технічно забезпечені. Буквально днями відбудеться закупівля 9 ноутбуків, придбано принтери.
Працівники соціальної сфери хоча й не мають високих окладів, але свою роботу шанують і обов’язки виконують сумлінно. Нещодавно з ними було проведено тренінг щодо роботи з військовослужбовцями, які дістали інвалідність під час бойових дій. Таких осіб у нас, на щастя, не багато. Є у нас і соціальний транспорт, який особи з інвалідністю можуть замовити для здійснення поїздок.
— У Глевасі існує «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об’єднання», при якому функціонує Центр медико-психологічної реабілітації, що надає послуги сім’ям загиблих та людям, які впали в депресію після повернення з фронту тощо. Чи користуються мешканці громади послугами цього Центру?
— Ми маємо інформацію про цю установу. Наша соціальна служба найближчим часом планує укласти з ними меморандум щодо співпраці та за потребою направляти туди наших мешканців на реабілітацію. Налагодимо й співпрацю.
Нещодавно провели також результативні переговори щодо реабілітації наших поранених військових в одному із приватних санаторіїв. Також плануємо ще цього року відправити дітей з інвалідністю і дітей з багатодітних сімей на оздоровлення. Працівники центру надання соціальних послуг як раз над цим працюють.
— Бачу у Вас біля робочого столу державний прапор з автографами і побажаннями. Яку він має історію?
— Певна кількість мобілізованих з нашої територіальної громади служить в 133-му батальйоні ТрО. Нині вони перебувають на фронті, але якось приїжджали у коротку відпустку. Ми організували благодійний ярмарок на підтримку земляків. Хлопці розписалися на цьому прапорі і він був виставлений на аукціон. І я вважав за честь його викупити, щоб розмістити в своєму службовому кабінеті. Кошти, звісно, пішли на підтримку наших захисників. А прапор з автографами земляків, які зараз на фронті, засвідчує шану і повагу до них, а мене налаштовує на активну роботу.
Фото автора й пресслужби Білогородської територіальної громади.
