Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Про це йшлося на конференції «Відбудова України: для людей і про людей», організованій аналітичним центром «Вокс Україна» за підтримки The National Endowment for Democracy (NED). Війна докорінно змінила життя українців, тисячі людей втратили свої домівки та рідних, мільйони були змушені тікати за кордон. Тож відбудова міст та сіл, повернення біженців, реінтеграція ветеранів та створення гідних умов життя для українців — пріоритет на найближчі роки. Проблеми, що стоять перед державою, обговорили урядовці, представники органів місцевого самоврядування, науковці та експерти від громадянського суспільства.
— Сьогодні ми на платформі, яка стає голосом не лише для бізнесу, держави, експертів, військових представників, які стануть потужною силою відбудови країни і, безперечно, людей, адже без людей відбудови не буде, — наголосив молодший сержант 5-ї окремої штурмової бригади Максим Скубенко.
За його словами, відбудова вже працює, зокрема на прифронтовій ділянці східного напрямку поступово відновлюються міста, які нещодавно були в занепаді та руйнації внаслідок війни.
— Разом з волонтерами, військовими, звичайними громадянами, які туди повертаються, бізнес і держава невеликими поштовхами створюють там потужну систему. Це невеликі міста, де відкривається бізнес, заявляються кошти і місцеві мешканці прагнуть розвиватися і закріпитися в Україні. Йдеться про синергію між бізнесом і державою, адже бізнес вміє робити гроші і створювати робочі місця, а це те, що приваблює людей. Але бізнесу потрібна стабільність і розуміння, що завтра його не закриють. Держава великий гравець і наглядач, який має бути справедливим. Це гарний показник синергії і того, яку тактику відбудови ми можемо обрати в цілому, — зазначив Максим Скубенко.
Головний принцип відновлення це людиноцентричність — тобто процес відбудови має бути зорієнтований на потреби різних груп населення, враховувати інтереси кожного з мешканців громади. Тому саме про українських громадян, для яких і силами яких має відновитися країна, йшлося у дослідженні, представленому під час конференції.
За словами директорки з досліджень Factum Group Ніки Єлізарової, було опитано 1400 українських біженців. Дослідники сфокусували увагу на тих, хто за півтора року війни так і не повернувся додому. Хто ці люди, чого вони бояться, які чинники можуть вплинути на їхнє рішення щодо повернення в Україну? Здебільшого опитані біженці — це жінки (81%), середній вік — 37 років, 44% цих людей перебувають за кордоном з дітьми у віці до 18 років.
Переважно це мешканці східного регіону країни і частково півдня. 76% покинули країну в умовах високої загрози для життя: окупації, активних бойових дій, ракетних обстрілів чи атак безпілотників на їхні міста та села. Часто це люди, які втратили близьких на війні (47%) чи пережили втрату члена родини, що загинув на війні (11%). Водночас 28% опитаних мають або зруйноване житло в Україні, або не знають, що з їхнім помешканням. Серед найбільших страхів, які зупиняють біженців на шляху повернення додому:
· війна та постійна небезпека повторного вторгнення;
· корупція, відсутність реформ, некомпетентність влади і політичні сутички;
· економічний занепад України, безробіття, бідність, голод, відсутність перспектив для дітей.
Однак попри всі страхи 53% українців бажають повернутись додому. Найвагоміший чинник, що впливає на рішення повернутися — це емоції (62%) — туга за домом, рідними в Україні, патріотичні почуття, втрата відчуття гідності через статус біженця, проблеми з адаптацією, мовний бар’єр. Головна запорука повернення українців — мир в Україні. 43% біженців готові повернутися лише після закінчення війни.
Крім врегулювання безпекових питань, біженці хотіли б бачити можливості та перспективи в Україні, які спонукали б їх повернутися, зокрема:
· наявність оплачуваної роботи (67%);
· сприятливу економічну ситуацію (60%);
· успіхи в реформації країни (55%).
За даними дослідження Factum Group, 6 з 10 українських біженців вже повернулися в Україну.
— З тих, хто повернувся, 55% планують залишатися в Україні, 9% — планують виїхати. На рішення залишатися чи повернутися впливає низка факторів і часто вони емоційні. Головний фактор — безпека, однак рівень життя і відповідні реформи важливі. І також суттєво, що більшість біженців ментально залишаються з Україною і підтримують її в різний спосіб, — підсумувала Ілона Сологуб, наукова редакторка, ГО «Вокс Україна».
