«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
російська федерація має доволі велику лінійку найрізноманітніших літаків як винищувальної, бомбардувальної, так і стратегічної авіації, котра використовується, насамперед, для пусків таких ракет, як Х-101, Х-555, Х-31, Х-35, Х-59 і Х47М2 «Кинджал», котра запускається з літака МіГ-31К.
Отож, про те, які наразі літаки та гелікоптери є на озброєнні армії рф, що вона може будувати і що в неї буде надалі, спеціально для АрміяInform розповів військовий експерт Петро Черник.
Стратегічна авіація
— Почнемо зі стратегічної авіації, у першу чергу Ту-95МС, котрий може нести до 8 ракет Х-101, або до 6 ракет Х-555, — сказав експерт. — У відносно робочому стані у них було близько 60 таких машин, хоча повноцінно функціонують менше ніж 20. І тут є один дуже серйозний момент — наймолодший із цих літаків 1994 року будівництва. Наразі нічого подібного вони вже будувати не можуть і не зможуть.
Наступне покоління ракетоносіїв — Ту-160. Їх у більш-менш придатному стані 10–15 одиниць. Будувати такі літаки росіяни можуть один-два у кілька років, а то й у добру десятирічку.
— Деградувало дуже багато технологічних ланцюжків, у першу чергу це стосується мікроелектроніки, систем прицілювання, оптичних приладів і найголовніше — важких реактивних двигунів, — наголосив військовий експерт.
У цей перелік, за словами Петра Черника, можна додати дуже серйозну й дошкульну машину — Ту-22М3. Це той самий носій, з якого застосовується найважча ракета Х-22 і її модифікація Х-32, що має надвелику бойову частину вагою 960 кілограмів і дальність ураження до 600 кілометрів, однак на таку відстань сьогодні з технічних причин реально не працює.
— Машин Ту-22М3 в обліковому стані близько 60, але якщо 20 застосовується, то це насправді дуже добре для них (росармії. — Ред.). Найновіший літак Ту-22М3 — 1993 року будівництва.
На думку військового експерта, дуже небезпечний МіГ-31К, який є носієм Х-47М2 «Кинджал». Це глибока модернізація МіГ-25. Сумарно МіГ-31К виготовили в межах 100 одиниць, близько 20 машин перебуває в доброму стані. Але більше будувати літаки такого типу росіяни не можуть.
Штурмова та винищувальна авіація
Наступний клас — це винищувальна авіація. В армії рф є два непогані літаки — МіГ-29 і Су-27, але вони практично виробили свій потенціал.
— росіяни мають до 200 таких машин, можливо, дещо більше. Їм на заміщення приходять дійсно сучасні 4+ покоління — винищувачі Су-30 і Су-35, які насправді є нічим іншим, як глибокою модернізацією вище згаданого Су-27, — наголосив експерт. — Цих літаків виготовлено по 100–120 одиниць, і є вже підтверджені факти їхнього збиття під час російсько-української війни.
Далі штурмова авіація, яка представлена найбільш масовою і найбільш влучною машиною, яка тільки є в росіян — це Су-25 «Грач».
— Може застосовувати як некеровані авіаційні реактивні снаряди, які є головною його ударною силою, так і цілу лінійку важких бомб. У першу чергу це ФАБ-100, ФАБ-250 і навіть ФАБ-500, — розповів Петро Черник.
Також ворог застосовує сучасний Су-34 — найновіший бомбардувальник, який прийшов на заміну Су-24. Виготовлено понад 100 таких машин. Одних лише авіаційних бомб ФАБ-100 він може взяти на борт до 48 одиниць.
Гелікоптери
На озброєнні армії рф перебувають, зокрема, Мі-24, надсучасні Мі-28, хоча вони вважаються невдалими, і новий Ка-52 «Алігатор», яких виготовлено понад 170 одиниць. Близько 50 з них було знищено в Україні.
— Загалом, маємо акцентувати, що в цій війні росіяни втратили більш ніж 320 літаків і понад 320 гелікоптерів. Скажімо, за всю війну в Афганістані вони втратили по 120 машин відповідно, — сказав експерт.
Петро Черник також додав, що головна масова робоча конячка росіян — це старенький Мі-8. І цих машин виготовлено дуже багато.
Насамкінець експерт зазначив, що рф зберігає певний авіаційний потенціал, проте неминуче настане точка, коли все це «залізо» «втомиться». Але, на превеликий жаль, це не місяці, а роки, ба більше, ремонтний потенціал у росіян поки що зберігається.
