Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
Лічені дні відділяють Олександра Ашурова з Харкова від моменту, коли піде на військову службу за контрактом у Збройних Силах України. На реалізацію цього бажання бути військовим у нього пішло понад рік. У районному ТЦК та СП йому постійно відмовляли, бо були певні проблеми зі здоров’ям та має двох неповнолітніх дітей.
Паралельно із лікуванням чоловік активно займався спортом. У результаті наприкінці жовтня прийшов до військової установи повністю готовим до армійських навантажень. Тому днями Олександра включили до команди призовників-контрактників.
— Як би пафосно це не лунало, але хочу служити, аби мої діти жили під мирним небом, — каже Олександр Ашуров. — Мій сусід та найкращий друг від минулого року воює в підрозділі воїнів-прикордонників. Моя ж совість дотепер не дозволяла спокійно жити. У свої 35 років підтягуюся на перекладині близько 25 разів, щоранку пробігаю 3-4 кілометри. Все це посприяло тому, що мене попередньо направлять до однієї з частин ДШВ, де керуватиму бойовим дроном. Про останнє ще торік і мріяти не міг.
Тим часом до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки приніс документи, необхідні для призову, 21-річний харків’янин Микита Жуга.
— Заради служби на професійній основі добровільно полишив третій курс очної форми навчання в цивільному виші. Я поки що не супервоїн, але хочу скоріше приєднатися до тих, хто зараз на передовій. Як мені сказали в РТЦК та СП, перші тижні служби проведу в навчальному центрі, опановуючи спеціальність оператора-навідника протитанкової керованої ракети. Мені вже надали письмову згоду для проходження служби в одній з окремих штурмових бригад Сухопутних військ. Тому поки все йде за моїм життєвим планом, — вважає Микита Жуга.
Через перебування на фінальному етапі свого призову не приховує радості й Данило Сазонов із міста Чугуїв.
— Маю посвідчення водія та тракториста-машиніста сільгосптехніки. Останнім часом ремонтував автівки на СТО. Проте я завжди думав про своє успішне майбутнє і професійне зростання. Вважаю, що в цьому плані армія виступає найкращим варіантом. На жаль, далеко не всі мої друзі поділяють таку думку. Та мене зараз більше турбує те, як витримати навантаження в навчальному центрі Сил територіальної оборони, — зауважив Данило Сазонов.
Як повідомили в Харківському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, від початку року кількість тих, кого вони вже відібрали, вимірюється сотнями.
— Приблизно з трьох-п’яти кандидатів для служби за контрактом ми вибираємо лише одного чи одну, але повністю готових до армійських навантажень, — пояснює офіцер Харківського обласного ТЦК та СП майор Олег Щирський. — Певну кількість призовників-контрактників направляємо напряму до бойових частин через наявність необхідного фаху. Переважна ж більшість — їдуть опановувати різні спеціальності у відомчих навчальних центрах.
Фото автора
