Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
У Карпатах вже вшосте відбувся кінофестиваль «Сад пам’яті». Це фестиваль кіно та дерев, у межах якого було показано 9 документальних стрічок про російсько-українську війну та ігровий фільм «Із зав’язаними очима».
Покази фільмів у селі Бережниця Верховинського району Івано-Франківської області тривали 3 дні, з 27 по 29 жовтня, у сільському клубі, який стоїть на березі річки серед мальовничих гір.
— Цю місцевість образно можна назвати місцем сили українського кіно, адже саме тут відбувалися події «Тіней забутих предків», і неподалік, у Криворівні й Верховині, Сергій Параджанов знімав свій фільм. А в самій Бережниці було знято вже три ігрові стрічки, — розповідає учасник і представник організаторів кінофестивалю військовослужбовець Збройних Сил України старший лейтенант Олексій Гончарук. — «Сад пам’яті» — це не тільки демонстрація фільмів. У прямому сенсі він відповідає своїй назві, адже учасники і гості фестивалю саджають дерева у пам’ять про тих, кого вже немає з нами… У другий день заходу на схилах Карпат посадили десять дубів, десять горіхів і один ягідний тис.
Цього року організаторами заходу виступили Міжнародний благодійний фонд «Творча криївка», Національна рада військовослужбовців і ветеранів та благодійний фонд «Україна в огні».
Про зародження ідеї проведення фестивалю його засновниця і голова МБФ «Творча Криївка» Віталіна Маслова говорить так:
— Ідея фестивалю у мене народилася, коли карпатська природа допомогла відновитися після загибелі чоловіка Валентина. Мені прямо було видіння саду: людини не стало, а ти з думкою про неї саджаєш дерево, яке приносить користь — там яблучко дарує, там землю тримає, щоб не сталося зсуву… Це пролонгована пам’ять, що житиме навіть століттями, якщо говорити про дуби, які ми посадили. Отже, вдень саджаємо дерева, а ввечері переглядаємо фільми про те, що зараз відбувається в Україні.
Такої ж думки координаторка фестивалю «Сад пам’яті» Літана Харук.
— Для мене — це не про смерть, це про те, що люди, які загинули, дали нам шанс жити. І ми повинні це життя прожити гідно, щоб їхні рідні, друзі розуміли, що їхня смерть не була даремною, — переконана жінка.
Важливою складовою фестивалю стало спілкування його учасників із молодим поколінням українців. Так, 27 жовтня у Криворівнянському ліцеї імені Михайла Грушевського відразу після написання Радіодиктанту національної єдності «Дороги України» для учнів закладу було організовано майстер-класі зі зйомок відео (робота з камерою та мікрофоном), який провели військові документалісти Павло Неугодов і Олексій Гончарук.
— Уже втретє беру участь у фестивалі, — ділиться офіцер Збройних Сил України та генеральний секретар Національної ради військовослужбовців і ветеранів Олексій Гончарук. — Цього року демонстрував свою вже 18-ту кінороботу про наших захисників — документальну стрічку «Розвідка боєм» про воїнів-розвідників, яку присвячено нашому побратиму Володимиру Чеповому. Правильно, що програма заходу не обмежується показом фільмів. Так, після майстер-класу хлопці з команди «ТРО Медіа» розгорнули виставку світлин «Довжиною у війну» в Музеї Параски Плитки-Горицвіт, що у Криворівні. Це спільна робота двох авторів — Олексія Дмитрашківського й Олега Пальчика, яка об’єднує два проєкти — «Обличчя війни» і «По той бік миру».
Щодо самих фільмів, то вони охоплювали великий спектр тем, пов’язаних із нинішньою війною. Про бойову роботу розповідали стрічки «Бахмут. Реальні відео боїв луганських прикордонників», «Розвідка боєм» і «Готові до спротиву» (про ТРО). «Барс. Незакінчена справа» — це портретне кіно про загиблого бійця на псевдо «Барс». «Коли весна прийшла в Бучу» — документальне свідчення злочинів агресора. «Теплі лиця» — про те, як вирощування рослин допомагає людям бути людьми. «Мистецтво в країні війни» — про роль митців у цей непростий час. «Залізні метелики» — про рейс МН17.
— Завдяки документальному кіно знову переживаємо і нагадуємо одне одному про всі ті випробування, які ми пройшли, і ті, які, на жаль, нам належить пройти, — підсумовує розповідь про фестиваль його директор, офіцер Збройних Сил України, актор Олег Шульга. — Але, як правило, демонструємо глядачам ще й ігровий фільм. Цього разу — це стрічка режисера Тараса Дроня «Із зав’язаними очима», де я зіграв головну чоловічу роль. Кіно, на мою думку, хороше, життєствердне. Його особливість у тому, що за сценарієм події відбуваються, коли війні покладено край, коли ми вже перемогли. Дуже хочеться, щоб якнайшвидше посил сценарію почув Всесвіт.
