Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
22 жовтня виповнилось 145 років від дня народження Вадима Богомольця (1878–1936) — відомого українського військового діяча, військово-морського юриста та генерал-хорунжого Української Держави. За доби Української революції 1917–1921 років він зробив значний внесок у створення українського військово-морського флоту і став головним розробником найпершого українського закону про флот.
Тимчасовий законопроєкт про флот Української Народної Республіки: Українська Центральна Рада, основуючись на великих подвигах і жертвах, подіяних українським народом упродовж віків для охорони Чорноморського побережжя, і на тім, що північне побережжя Чорного моря переважно становлять українські землі, а також з уваги на те, що на Вкраїну спадає обов’язок охорони політичних і економічних інтересів згаданого побережжя, і на те, що український народ поклав велику працю в справі утворення і оснащення Чорноморської флоти, а також на необхідність негайного підтримання Чорноморської флоти, ухвалила: І. Російська Чорноморська флота — військова і транспортна — проголошується флотою Української Народної Республіки і виконує всі обов’язки з охорони побережжя і торгівлі на Чорному і Азовському морях.
Народився Вадим Богомолець у санкт-петербурзі в родині дійсного статського радника Михайла Богомольця, яка належала до місцевої української громади. Після переїзду разом із сім’єю до Кишинева навчався в Кишинівській гімназії, після закінчення якої вступив на юридичний факультет Харківського університету.
Блискучі успіхи в навчанні дозволяли молодому юристу розпочати наукову та викладацьку кар’єру — після закінчення університету він став викладати студентам римське право. Однак суто академічна праця мало вабила Вадима Богомольця, тому невдовзі він звертається до діяльності практикуючого юриста, працюючи в Полтавському окружному суді.
Робота на Полтавщині так само не була тривалою — переконавшись у неможливості подальшого професійного зростання, молодий фахівець переїхав до Севастополя, де зробив стрімку кар’єру в судових органах Чорноморського флоту. Розпочавши роботу слідчим, він поступово дослужився до помічника прокурора Севастопольського військово-морського суду, штатського рангу надвірного радника і начальника Головної військово-морської судової управи Чорноморського флоту.
Блискучу кар’єру на службі російські імперії Вадим Богомолець ще до революційних подій 1917 року поєднував зі служінням українському народу, сприяючи збереженню та популяризації української культури. Перебуваючи на службі в Севастополі, він разом з кількома військовими колегами належав до українського конспіративного гуртка «Кобзар». Тож не дивно, що революційні події 1917 року Вадим Богомолець зустрів з натхненням, з готовністю прислужитися творенню українського військового флоту.
Вже від березня 1917 року Вадим Богомолець долучився до українського військового руху на Чорноморському флоті, увійшовши до складу Чорноморської української громади Севастополя та беручи участь у створенні перших українських військових організацій. Важливим аспектом його діяльності стала організація науково-просвітницької та пропагандистсько-агітаційної роботи серед особового складу флоту задля утвердження серед матросів та офіцерів ідеї того, що Чорноморський флот має бути насамперед українським.
Відчуваючи брак знань, літератури та наочних агітаційних матеріалів, Вадим Богомолець звернувся у травні 1917 року до відомого українського історика, юриста і громадсько-політичного діяча з проханням прибути до Севастополя для виступів з лекціями. Просив він також надіслати популярний нарис історії України Миколи Аркаса і малюнки прапорів запорізьких козаків.
Дорогой и уважаемый Сергей Павлович! Щіро вітаю Вас. Мабуть, сестра моя Вам казала, що таке у нас робитця, як росте наша громада. А уже у нас велика потреба в промовцях. Чи не приїхав би хто від Вас до Севастополя? Дуже прохаю Вас, чи не можна добути в Одесі Історію України Аркаса, бо у нас нема, а вона міні дуже потребна для лекцій. Чітаю, як можу, у нас історію України та шче друге по правовєдєнію. Дуже нам цікаво було б знати точно малюнки прапорів Запорожських. Бувачте здоровы. Выбачайте за такій лісток. Бо пішу Вам з нашої Ради наспіх. Щіро Вас поважаючій Вад. Богомолець (збережено особливості правопису, цит. за: Володимир Сергійчук. Українська соборність. Відродження українства в 1917–1920 роках. Київ, 1999. С. 189).
Маючи ґрунтовну юридичну освіту і значний досвід, Вадим Богомолець зробив також вагомий внесок у формування нормативно-правової бази створення українського військово-морського флоту. Долучившись до роботи Українського генерального військового комітету він як юрисконсульт взяв участь у створенні Генерального секретарства морських справ, яке стало фактично першим Українським військово-морським міністерством.
Зокрема, наприкінці 1917 року Вадим Богомолець став головним розробником Тимчасового законопроєкту Української Центральної Ради про флот Української Народної Республіки. Згідно з ним Чорноморський флот колишньої російської імперії оголошувався флотом УНР, й з огляду на це український уряд перебирав на себе всі зобов’язання щодо утримання портів та берегової інфраструктури.
Важливими частинами закону стала преамбула, в якій обґрунтовувалось право українського народу та української держави володіти флотом на Чорному морі, а також положення, якими запроваджувались прапори українських військового та торговельного флотів. Так на прапорі українського військово-морського флоту вперше з’явився тризуб.
ІІ. Прапором Української військової флоти є полотнище в двох: жовтому і блакитному кольорах. В кряжі блакитного кольору історичний золотий тризубець часів Українсько-Руської держави Х в. ІІІ. Прапором Української торговельної флоти є полотнище в двох, жовтому і блакитному, кольорах. IV. З часу проголошення цього закону всі російські військові і транспортні кораблі на Чорному і Азовському морях повинні підняти вищезгадані прапори Української Народної Республіки. (З Тимчасового закону про флот Української Народної Республіки, прийнятого Українською Центральною Радою 11 січня 1918 року (29 грудня 1917 року за старим стилем)).
Попри те, що ухвалений Центральною Радою закон про флот мав переважно декларативний характер, важливою стала вже сама його поява, яка юридично засвідчила права новопосталої української держави на Чорноморський флот. У подальшому, спираючись, зокрема, і на цей закон, діяли як Центральна Рада, так і уряд Української Держави за часів гетьманування Павла Скоропадського. Зокрема, головним завданням під час знаменитої Кримської операції під командуванням Петра Болбочана наприкінці квітня 1918 року було встановити контроль над Чорноморським флотом та його базою в Севастополі.
Вплинув підготовлений Вадимом Богомольцем закон також і на розробку українського військово-морського прапора, затвердженого гетьманом Української Держави Павлом Скоропадським 16 липня 1918 року. На ньому, зокрема, передбачалось розміщення «золотої печатки Св. Володимира», яку слід було малювати бронзовою фарбою. Під печаткою київського князя Володимира мали на увазі саме тризуб.
В Українській Державі Павла Скоропадського Вадим Богомолець очолював Головне військово-морське управління при морському міністерстві у Києві та обіймав посаду Головного військово-морського прокурора, очолюючи військово-морський суд Української Держави. Потому, за часів Директорії, Вадим Богомолець — військово-морський аташе Української Народної Республіки в Румунії в 1919 році.
Після поразки Української Народної Республіки у війні з більшовицькою росією Вадим Богомолець емігрував до Туреччини, де взяв участь у створенні та діяльності української організації «Комітет спасіння України», видавав французькомовний тижневик «Вільна Україна». Згодом переїхав до Парижа, де продовжував брати активну участь в діяльності українських емігрантських організацій. Помер Вадим Богомолець 19 квітня 1936 року в Парижі, похований на цвинтарі в містечку Візен-Шалетт-сюр-Луан.
Внесок Вадима Богомольця у творення українських військово-морських сил за доби Української революції 1917–1921 років усе ще потребує належного дослідження, вже зараз можна стверджувати, що саме завдяки закону про флот УНР, який він розробив, Україна вперше заявила свої права на Чорноморський флот, що створило важливий історичний прецедент.
