Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
105 років тому, 29 квітня 1918 року, на військово-морських кораблях Чорноморського флоту у Севастополі замайоріли українські жовто-сині прапори. Того дня моряки зробили рішучий вибір на підтримку української державності, зробивши 29 квітня Днем народження українського військового флоту. Відтак тоді було започатковано традицію Свята Українського Державного Флоту та Свята Українського Чорного Моря. Її тяглість стала важливим свідченням приналежності до України Чорноморського флоту і його головної бази — міста Севастополь.
Піднесення українських прапорів над кораблями Чорноморського флоту стало виразним політичним підсумком успіху Кримської операції українських збройних сил під командуванням полковника Петра Болбочана. Проведена у квітні 1918 року, вона насамперед мала на меті саме встановлення контролю над військово-морським флотом та його базою у Севастополі.
На Чорноморському флоті чекали приходу українських військ і готувалися передати кораблі та базу в Севастополі під їхній контроль. 20 квітня відбулося зібрання моряків Чорноморського флоту, яке ухвалило не чинити опору українським збройним силам. А вже 22 квітня, коли Кримська група Петра Болбочана вела бої на підступах до Сімферополя, по радіо оголосили наказ командувача Чорноморського флоту контр-адмірала Михайла Сабліна, згідно з яким Чорноморський флот підпорядковувався українській владі.
Отаман оборони Кримського півострова, командувач севастопольської фортеці, отаман флота, що зараз стоїть у Криму, послав по радіотелеграфу в Севастополь такі накази. Перший: всі судна, портове майно, укріплення, яке в портах Криму та на його побережжі, є власність Української Народної Республіки. А тому наказую скрізь, де треба, вивісити українського прапора. (З «Наказу Чорноморському флоту», опублікованого в газеті «Нова Рада» (Середа, 24 (11) квітня 1918 року. № 66. С. 4).
23 квітня українські війська увійшли до Сімферополя й рушили у напрямку Севастополя. Генеральний штаб збройних сил УНР повідомляв, що севастопольці з нетерпінням чекають на прихід українських військових і готові без бою здати їм місто.
Про готовність українських моряків Чорноморського флоту визнати українську владу, свідчить у спогадах про Кримський похід і командир 1-го Запорізького полку кінних гайдамаків імені Костя Гордієнка полковник Всеволод Петрів. Він згадує, що 26 квітня 1918 року близько полудня до нього прибули «представники від Севастопольських моряків українців», які, попри захопленість революційними настроями і більшовицькими гаслами, висловлювали готовність здати місто і флот виключно українським військам:
«…українська частина моряків гадає, що краще Севастополь здати менш контрреволюційній українській владі, але на умовах, що німці в Севастополь не входять, українська частина залоги зберігає свою зброю та військову організацію і близчий командний склад, вся фльота піднімає поруч з червоними жовто-блакитні прапори та переходить під обслугу виключно українських екіпажів, кораблі приймають комісарів від Центральної Ради…» (Петрів Всеволод. Спомини з часів української революції, (1917–1921): у 4 ч. Ч. 3. Від Кримського походу до гетьманського перевороту. Львів, 1930.С. 110).
Попри те, що через тиск німців українському командуванню довелося відмовитись від походу на Севастополь й українські війська змушені були невдовзі залишити Крим, моряки Чорноморського флоту не відмовились від свого наміру. 29 квітня 1918 року вони підняли над кораблями українські прапори.
Яскраві спогади про цю подію зберіг учасник подій, старший лейтенант Військово-морського флоту Української Народної Республіки Святослав Шрамченко, присутній у Севастополі під час підняття жовто-синіх стягів на кораблях Чорноморського флоту:
Це було 29 квітня 1918 р. Був чудовий день. Севастопольський рейд вилискував як дзеркало. В год. 16 флягманський корабель Чорноморської фльоти, лінійний корабель «Юрій Побідоносець» з наказу команданта фльотою підніс сигнал: «Фльоті підняти український прапор!». Опали червоні плахти. На більшості кораблів почулася команда «Стати до борту». На цю команду по старому, як це було в боєвій Чорноморській фльоті, не розбехтаній ще революцією, стали моряки здовж борту лицем до середини корабля. «На прапор і гюйс — струнко!» «Український прапор піднести!» І під сурму і свист підстаршин-моряків злетів угору український прапор. «Розійтись!» Разом з командою заграли сурмачі. Майже на цілій фльоті Чорного моря залопотіли в повітрі великі жовто-блакитні полотнища. (Шрамченко Святослав. Українська воєнна фльота // Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). Львів, 1992. С. 437-438).
Засвідчивши приналежність до Української Народної Республіки, українські моряки Чорноморського флоту стикнулись з протидією з боку більшовиків, які наполягали на виведенні кораблів до новоросійська. Під їхнім тиском контр-адмірал Саблін, який і сам схилявся до ідеї «єдиної та неподільної» росії, дав дозвіл на евакуацію підконтрольних більшовикам кораблів. У ніч з 30 квітня на 1 травня він особисто вивів 2 найновіші дредноути («Воля» і «Свободная россия») у море і віддав усьому флоту наказ переміститись до новоросійська.
Більшість українських моряків, однак, не підкорились наказу Сабліна й відмовились виходити в море під «нейтральним» Андріївським прапором. Близько половини особового складу і більша частина кораблів — серед них були 7 лінкорів, 3 крейсери, 12 есмінців та 15 підводних човнів — лишились у Севастополі під українськими прапорами.
Ухвалене моряками рішення лишитись у Севастополі остаточно утвердило міцність зробленого 29 квітня 1918 року вибору — Чорноморський флот визнав українську владу і приналежність до української держави. Завдяки цьому 29 квітня стало важливою символічною датою в історії Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Уже через рік, у квітні 1919 року, Морське Міністерство Української Народної Республіки постановило вважати 29 квітня днем Свята Українського Державного Флоту й одночасно днем Свята Українського Чорного Моря. Вперше їх відзначили 29 квітня 1919 року в Коломиї, де тоді перебували частини української морської піхоти.
Відтоді свято набуло значної популярності в багатьох осередках української діаспори, а відтак відродилось й у незалежній Україні. Зворушливими стали урочистості, проведені 29 квітня 2018 року в Одесі до сторіччя піднесення українських прапорів на Чорноморському флоті. За умов, коли українські Севастополь і Крим уже перебували під російською окупацією, вони стали важливим нагадуванням про славетну історію українського Чорноморського флоту. Нині, напередодні визволення тимчасово окупованого Кримського півострова від російських загарбників, дата 29 квітня так само має особливе значення для кожного українця.
