Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Військовий експерт Петро Черник заявив, що збиття таких БПЛА, як «шахед», являє собою великий виклик для систем протиповітряної оборони Повітряних Сил ЗСУ.
За його словами, труднощі у збитті таких безпілотників полягають у кількох ключових аспектах:
- Застосування вночі — безпілотні літальні апарати типу «шахед» часто застосовується вночі, коли важко візуально виявити їхню присутність. Це ускладнює завчасне виявлення та реагування на них;
- Низька висота — «шахеди» можуть летіти на дуже низькій висоті, що ускладнює їхнє виявлення радаром та системами радіолокації;
- Великий радіус дії — важко передбачити точний маршрут ворожих БПЛА, оскільки вони можуть здійснювати маневрові рухи на великій відстані від 1500 до 2000 кілометрів завдяки системам навігації в космосі;
- Зміна польотних завдань — росія має потенціал для зміни польотних завдань цих безпілотних літальних апаратів, що робить передбачення їхнього руху складним завданням для наших систем протиповітряної оборони;
- Використання річкових маршрутів — росія може змінювати місця запуску безпілотників, зокрема запускати їх з Криму через гирло річки Дніпро. Це ускладнює розпізнавання та відстеження апаратів. На великій відстані, особливо біля великої річки, радіосигнали можуть відбиватися від водяної поверхні, що робить радіолокаційне виявлення складним завданням.
— Хоча коефіцієнт збивання «шахедів» може сягати високих значень від 80% до 90% і навіть 100%, проривання все ж можливі. Тому наші системи протиповітряної оборони повинні постійно вдосконалюватися та адаптуватися до нових викликів, — наголосив Петро Черник.
Водночас експерт додав, що росіяни перенавантажують нашу систему протиповітряної оборони, коли одночасно запускають і «шахеди» на невисокій швидкості, і можуть бути пуски крилатих і балістичних ракет.
— Ми добре усвідомлюємо, що головне завдання все ж таки перехопити важкі ракети, бойові частини яких можуть варіюватися від 250 кілограмів, від того самого 3М14 «Калібр» до надважкої Х-22, котра може мати 960 кілограмів вибухівки. Де 50 кілограмів у безпілотнику, а де умовно 250 чи 500 кілограмів у бойовій частині ракети, то це неспівмірні між собою речі й наша протиповітряна оборона в обов’язковому порядку має боротися насамперед з важчими цілями, — підсумував військовий експерт.
