Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
Упродовж двох з половиною років кримчанин Володимир Балух був політичним бранцем кремля на рідній землі. Український патріот чинив неозброєний опір окупантам політичними акціями на загарбаному московією Кримському півострові. На даху його будинку майорів український прапор. Окупанти не пробачили йому цього, тож ув’язнили за сфабрикованими звинуваченнями. Через три роки, під тиском українських та міжнародних правозахисних організацій, Володимир Балух був звільнений за обміном та продовжив свою політичну діяльність.
Широкомасштабне вторгнення рф в Україну колишній в’язень Лефортовської буцегарні зустрів зі зброєю в руках. Той, хто не зламався під тортурами російських катів, розповів кореспондентові АрміяInform в чому, на його думку, полягає екзистенційна сутність російсько-української війни та як перемогти набагато сильнішого заклятого ворога українців:
«Я відчуваю порами шкіри, з чого зіткані ці «руські»
«Політичних бранців сьогодні величезна кількість. Тепер ними стали наші військовополонені, які перебувають в нелюдських умовах російської неволі. Всі вони — заручники, використовуючи яких московія веде свою найгидотнішу війну проти всього вільного світу.
Я відчуваю порами шкіри, з чого зіткані ці «руські». В їхньому розумінні, й наразі так воно і є, їхня так звана цивілізація не може існувати, якщо поруч є інший народ — нація з глибоким історичним корінням. Зловмисливі московити розбудували свою так звану російську імперію, вкравши навіть грецьку транскрипцію написання Русі, а на основі слов’янської мови розбудувала свій так званий руський язик, який насправді є мовою поневолення народів.
Під час ув’язнення я помітив такий сумний факт: деякі люди, навіть мого віку, різних національностей, які населяють цю «імперією», яких вона колонізувала свого часу, слово «хліб» своєю мовою ще знають. Але як рідною мовою звучить слово «свобода», пригадати не можуть…
Деякі люди, навіть мого віку, різних національностей, які населяють цю «імперією», яких вона колонізувала свого часу, не знають, як рідною мовою звучить слово «свобода»…
Коли я сидів у Лефортово, там постійно працювало радіо. Воно набридало цілодобово. Його неможливо було повністю вимкнути, лише стишити звук. Десь двічі на день по ньому транслювались наративи про те, що росіяни мають пишатися тим, що є нащадками орди. Постійно пропагувалась ідея, що росіянці взяли з періоду монгольської навали, на їхню думку, «найкраще». Ці нав’язливі наративи свідчать про те, що орки й досі намагаються своє коріння десь викопати. Після перейменування московського князівства петром першим на так звану росію, московити розпочали активну війну проти української нації. Я впевнений, що ця «імперія» все одно зруйнується, бо, як то кажуть, «рубає сук, на якому сидить» — намагається знищити коріння, з якого живиться.
«Я впевнений, що ця „імперія“ все одно зруйнується, бо, як то кажуть, „рубає сук, на якому сидить“ — намагається знищити коріння, з якого живиться»
«Дехто вважає, що російсько-українська війна — це війна цивілізацій. Це не зовсім так…»
На мою думку, не добре, що українці недбало ставились до глибокого вивчення власної історії, заснованої на переконливих фактах. Через це дехто говорить, що російсько-українська війна — це війна цивілізацій. Це не зовсім так. Це, скоріше, агонія псевдоцивілізації рф, яка насправді на цивілізованості паразитує. Я би так сформулював: росія паразитує на устремлінні людей до цивілізації. Вона захопила свого часу безліч природних багатств та територій. За рахунок того, що нещадно експлуатує природні ресурси надр, «імперія» купує собі так звані блага цивілізації, але при цьому, як всякий паразит, не може обмежити свої апетити та зупинитись. Паразит, який гризе рослину, як відомо, не переймається, що рослина загине. Він паразитує доки, поки не знищить об’єкт свого паразитування. Саме тому назвати війну, яка сьогодні триває на території України, «війною цивілізацій» я би не поспішав. Швидше за все, на мій погляд, ця російсько-українська війна — це боротьба загальнолюдської цивілізації з паразитом, який постійно намагається її знищити.
«Найважливіше — зберегти в собі людину, щоб не відбувалось»
Є такий козацький вислів: «Не той козак, хто переміг, а той, хто вивернувся». Дуже важливо, щоб люди, яких видивилась, винюхала, визначила ця орда як своїх ворогів, все ж таки виживали. Я з болем у серці сприймаю кожну смерть на цій війні. Це велика втрата для українства загалом. Відверто кажу — вижити дуже важливо, але, як би це парадоксально не звучало, мені допомогла щосекундна готовність до того, що я не виживу. Ця відверта готовність до того, що це, можливо, твій останній день, останні хвилини, можливо, остання твоя дія… Саме готовність та відверте сприйняття цього як певної данини, плати, мені допомогли. За такої умови їхня безжальна система починає буксувати. Наразі вона побудована на тому, що людина під примусом здатна відмовитись від всіх своїх людських якостей та почати жити тваринними інстинктами.
Найважливіше — зберегти в собі людину, щоб не відбувалось. рашистська система налаштована так, щоб будь-якими засобами викорчувати людину з корінням, щоб вона була здатна на усілякі пакості. Якщо цього не відбувається, то система російського паразита входить у резонанс, починає буксувати та не знає, як діяти далі. Бог не дає випробувань більше, ніж людина може винести. Тому потрібно бути відповідним Божої волі…
P.S: Володимир нині не може за станом здоров’я долучитись до лав Збройних Сил України. Він активно займається волонтерством. Його позивний «Царський скіф» символізує нестримне бажання колишнього кремлівського політичного в’язня остаточно утвердити разом зі спільними зусиллями всіх вільних людей світу незалежну українську державу, яка налічує тисячі років своєї могутньої історії…
Фото Дмитра Юрченка
