Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Уже у найближчі вихідні до урочища «Холодний Яр» на Черкащині з’їдуться військові, волонтери, поціновувачі історії та небайдужі українці, щоб відзначити День захисників і захисниць України і вшанувати героїв Холодного Яру.
З цієї нагоди спілкуємося з організатором дійства, відомим письменником, краєзнавцем, дослідником історії Визвольної боротьби українського народу першої половини XX століття, президентом Історичного клубу «Холодний Яр» Романом Ковалем.
— Цього року вшанування Героїв Холодного Яру відбуватимуться вдруге. Чим викликане таке рішення? У чому особливість нинішніх вшанувань?
— У червні цього року відбулися 27-мі вшанування героїв Холодного Яру. Як правило, ми проводимо їх раз на рік. Але, оскільки триває війна і щодня гине цвіт нашої нації, ми маємо вшановувати полеглих не один раз на рік.
Радіємо, що Президент України розуміє значення нагород, зокрема і для полеглих. Посильний внесок у вшанування героїв нинішньої війни робить й Історичний клуб «Холодний Яр».
18 червня 2023 року біля пам’ятного знака полеглим воїнам 93-ї ОМБр «Холодний Яр», неподалік Мотриного монастиря, Історичний клуб «Холодний Яр» відкрив Меморіал козакам-добровольцям, які загинули в боротьбі за Українську державу, — Олегові Куцину-«Куму» (49-й батальйон «Карпатська Січ»), Андрієві Жованику — «Татарину» (Історичний клуб «Холодний Яр», V Легіон), Герою України Дмитрові Коцюбайлу — «Да Вінчі» (ДУК «Правий сектор» і 67-ма ОМБр), Героєві України Тарасові Бобаничу — «Хаммеру» (ДУК «Правий сектор»).
А вже 30 вересня, напередодні Покрови, ми відкриваємо пам’ятники воїнові-поетові Юрію Дадаку-«Руфу», аеророзвідникам Олегові Собченку-«Чорному», Юліанові Матвійчуку-«Бобру» та Денисові Антіпову-«Буку». Це і стане головною подією 28-х вшанувань героїв Холодного Яру. А ще в цей день ми разом з Кам’янською територіальною громадою відкриваємо у холодноярському селі Грушківці меморіальний знак на пам’ять про козаків і старшину 3-ї (Грушківської) сотні полку гайдамаків Холодного Яру — отамана Гната Зінкевича, сотника Сидора Темного, козачку Дусі Апілат, козаків Григорія Апілата, Івана Гараськовича Апілата, Івана Костьовича Апілата, Кирила Апілата, Максима Апілата, Трохима Апілата, Порфира Безрукавого, Гараська Гречаного, Василя Засядька, Юхима Засядька, Луку Іщенка, Мефодія Рожмана, Івана Темного, Платона Темного, Сидора Цвіркуна та їхніх побратимів.
— Цього року Покрова знов, як і в добу Визвольних змагань, відзначається 1 жовтня. Чи бачите Ви в цьому певний символізм?
— Тепер буде легше писати про Визвольну боротьбу, бо досі можна було заплутатися у новому і старому стилі. Адже учасники подій не вказували, за яким стилем відбувалися події, важливі для нашої історії.
— Герої Холодного Яру — це не лише учасники Визвольних змагань початку ХХ століття та нинішньої війни з росією. Які ще епохи поєднані у героїці Холодного Яру і будуть вшановані 30 вересня — 1 жовтня?
— Історичний клуб «Холодний Яр» вшановує героїв різних епох — і гайдамаччини, і доби УНР, і Майдану, і нинішньої війни.
Ми перетворили Холодний Яр на своєрідний Пантеон. У Холодному Яру ми та наші партнери відродили могили гайдамацького ватажка ХVІІІ століття Гната Голого, Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака, братську могилу у Мельниках, у якій спочивають козаки-холодноярці Петро Оверкович Токовенко, Прохор Деркач, Руденко, Гаврилко «Полтавець», могилу сотника полку гайдамаків Холодного Яру Івана Компанійця — у Мотриному монастирі. Поставили пам’ятники загиблим отаманам та повстанцям у Мельниках (два на місці останнього бою Василя Чучупака і три в центрі Мельників, серед них письменнику Юрієві Горлісу-Горському, родині Чучупаків та козакам і козачкам Мельників, які полягли за волю України), спорудили меморіальний знак полеглим воякам 93-ї ОМБр «Холодний Яр» — на холодноярському плато, а біля дуба Максима Залізняка — кобзареві Тарасові Силенку.
На холодноярському плато (біля меморіального знака полеглим воякам 93-ї ОМБр «Холодний Яр») поховано Героя України Георгія Тарасенка, командира «Фрайкора».
А на хуторі Буді є пам’ятник Героям Небесної Сотні й символічна могила останнього кошового Запорозької Січі Калнишевського — біля храму його імені.
— Меморіал у Холодному Яру починався з пам’ятного знака 93-й ОМБр. Чи очікуєте на участь військовослужбовців цього разу?
— Ми запросили командирів бригад, де служили полеглі герої, керівників військових адміністрацій… Точно будуть ветерани і вояки нинішньої війни. Але про це я краще розповім після події…
— На Покрову традиційно Історичний клуб «Холодний Яр» оголошує ім’я лауреата Літературної премії імені Ю. Горліса-Горського. Не розкриєте таємницю, хто отримає цю почесну нагороду?
— Лауреатом Літературної премії ім. Ю. Горліса-Горського, до слова, не тільки видатного письменника, а й видатного вояка, поручника Армії УНР, стане фронтмен гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк, поет і композитор, військовослужбовець ЗСУ, козак Історичного клубу «Холодний Яр».
За що? За створення і популяризацію української рок-музики, сповненої національної ідентичності, героїки та генетичної пам’яті, за створення циклу пісень, які вже понад два десятиліття виховують українську молодь та сприяють плеканню національної гідності, зокрема таких творів: «Вишневий садок», «Ніколи не плач», «Народна війна», «Громом і вогнем», «Останні ночі без тебе», «Осокори», «У цьому полі, синьому, як льон» (на слова Василя Стуса), «Новий світанок» (на слова Юрія Руфа), «За Вкраїну-неньку» (на слова Василя Ковтуна), «Козача могила» (спільно з Костянтином Науменком), «Дикі гуси» та інші, за вагомий особистий внесок у відродження історичної пам’яті та духовності українського народу, утвердження національних цінностей у житті українського народу та з нагоди 40-річчя.
Користуюсь нагодою і запрошую військових вшанувати своїх побратимів 30 вересня і 1 жовтня в Холодному Яру. Програма вшанувань — на сайті АрміяInform, який є інформаційним партнером дійства.
