Зміни внесено до постанови Кабінету Міністрів № 560. Вони передбачають автоматичне продовження більшості відстрочок, пріоритет оформлення в цифровому форматі через…
Однією з найпомітніших інформаційних кампаній щодо небезпеки вибухонебезпечних предметів в Україні є проєкт БезМін. Практично щоденно він повідомляє українцям корисну інформацію про численні міни та боєприпаси, залишені на українській землі російськими окупантами, даючи корисні поради щодо поведінки у разі виявлення небезпечних знахідок.
Проєкт БезМін є одним із напрямків роботи FSD Ukraine — Швейцарського фонду протимінної діяльності, завданнями якого є гуманітарне розмінування та інформування про мінну небезпеку. Про діяльність фонду та здобутки проєкту БезМін кореспонденту АрміяInform розповів головний фахівець з просвіти населення та комунікації Дмитро Нікулін.
— Розкажіть, будь ласка, про Швейцарський фонд протимінної діяльності FSD Ukraine — що це за організація?
— Швейцарський фонд протимінної діяльності FSD Ukraine є одним із сертифікованих операторів протимінної діяльності. Свою діяльність фонд розпочав ще 2015 року. Серед напрямків його роботи — інформування про мінну небезпеку, нетехнічне обстеження територій та очищення їх від вибухонебезпечних предметів. До лютого 2022 року FSD Ukraine працював на території Донецької та Луганської областей. Від червня 2022 року організація працює у Чернігівській області, а з жовтня 2022 року також і у Харківській області.
Наразі FSD Ukraine як оператор протимінної діяльності має сертифікати на виконання робіт з інформування населення про мінну небезпеку, нетехнічне та технічне обстеження територій, очищення від вибухонебезпечних предметів районів ведення бойових дій, ручного розмінування та розмінування за допомогою машин та механізмів.
— Ви згадали про інформування населення про мінну небезпеку. Йдеться про відомий у соціальних мережах інформаційний проєкт БезМін? Розкажіть, будь ласка, про нього детальніше.
— Ідея цифрової медіакампанії БезМін з’явилася 2020 року. Стартував проєкт завдяки фінансовій підтримці іноземних донорів, які підтримали ідею інформування населення за допомогою соціальних мереж. На той момент команди інформування зосередили свою роботу на контрольно-пропускних пунктах (КПВВ), які розташовувалися на контактній лінії у Донецькій та Луганській області. Цільовою аудиторією стали мешканці непідконтрольної частини областей та ті, хто відвідує ці території. Робилося це з тією метою, що люди були обмежені в інформації про вибухонебезпечні предмети, правила поведінки при їх виявленні, чим могли наражати себе на небезпеку.
читайте також:
Виходячи з ситуації, що склалася, для взаємодії з цільовою аудиторією була створена сторінка у Facebook і навіть вконтакте. З метою зниження рівня напруження та з метою недопущення конфліктних ситуацій публікації тоді не маркувалися логотипом організації та виходили російською мовою.
— Про що саме ви інформували у межах інформаційної кампанії? Як швидко вдалося побачити її результати?
— Медіаматеріали сторінки доволі швидко отримали позитивні відгуки серед користувачів не лише непідконтрольної частини Донецької та Луганської областей, але й серед мешканців на території вільної України. На той момент існував певний інформаційний вакуум — відчутно бракувало стислої, легкодоступної та зрозумілої інформації про вибухонебезпечні предмети.
Тематика публікацій була про правила поведінки у разі виявлення / зустрічі з вибухонебезпечними предметами, про розпізнавання небезпечних територій, про міфи про вибухонебезпечні предмети (можливість розмінування через випалювання трави, вибух міни, коли забереш ногу, іржаві боєприпаси не такі небезпечні тощо). Окремо йшли публікації, в яких розповідалося про ТТХ конкретних мін, снарядів, пастки, саморобні вибухові пристрої тощо.
— Виникає питання — навіщо цивільній особі детально розбиратися в характеристиках вибухонебезпечного предмета? Чи не достатньо зображення і напису: «Не чіпай, смертельно небезпечно!»?
— Інформація про ТТХ вибухонебезпечних предметів надавалась і надається користувачам з метою донести ступінь небезпеки того чи іншого боєприпасу. У своїй офлайн роботі команди інформування FSD Ukraine бачили, як нівелюється рівень самозбереження у мешканців прифронтових населених пунктів — люди збирали залишки боєприпасів на металобрухт, ящики з-під боєприпасів використовували у побуті, робили прикраси тощо.
Тому простого застереження «Не чіпай!», на наш погляд, недостатньо — людям потрібно пояснювати, чому саме той або інший предмет є вкрай небезпечним. Щоб вони зрозуміли й усвідомили небезпеку, потрібно пояснити їм, як діє міна, яким чином може травмувати, чи навіть убити той або інший боєприпас. Про всі можливі небезпеки намагалися донести інформацію через соцмережі.
— Ви почали працювати з 2020 року. Що змінилось у вашій діяльності після 24 лютого 2022 року?
— Формат роботи БезМін докорінно змінився з лютого 2022 року, після широкомасштабного вторгнення. Довелося розбудовувати роботу цифрової медіакампанії та боротися із зовнішніми викликами.
Кінець лютого — березень 2022 року показав, наскільки були слабо поінформовані українці у питаннях мінної небезпеки та правилах поведінки при виявленні мін та інших вибухонебезпечних предметів, правилах поведінки у разі обстрілу, авіанальоту тощо.
Офіційні структури, блогери, ЗМІ почали заповнювати інформаційний простір необхідними пам’ятками. Наша медіакампанія також перейшла з інформування Донецької та Луганської області на територію всієї України.
— Про що тоді писати насамперед і чи помітною була реакція українців на вашу інформаційну кампанію?
— Про актуальність інформації можна судити за рівнем охоплення публікацій. Наприклад, публікація «Навіщо потрібно заклеювати вікна?» зібрала близько двох мільйонів переглядів за півтора тижня. У коментарях люди сперечалися, висловлювали свою особисту думку «за» та «проти».
У той час наші зусилля були зосереджені на інформації, яка могла допомогти виробити правильний алгоритм дій при бойових діях: «Що робити, коли почули сигнал „повітряна тривога“», «Як розпізнати саморобний вибуховий пристрій», «Артобстріл, але поряд немає укриття», «Навколо йдуть бойові дії, як заспокоїти дитину», «Евакуація: як і куди пересуватися», «Аварія на хімпідприємстві, що робити?», «Як правильно проїжджати блокпост», «Чую літак, що робити?», «Бачу покинуту військову техніку, чому не варто підходити», «Моє місто звільнили, чому небезпечно повертатися?».
У цей період була і критика нашої роботи, і слова подяки. До всього ставилися з розумінням — усі були налякані, знервовані.
— Чи взаємодіяли ви під час вашої інформаційної кампанії з військовими, рятувальниками ДСНС, поліцейськими?
— До середини — кінця весни 2022 року в особисті повідомлення сторінці все частіше почали писати військові. Як виявилось, поширювана нами інформація була корисною і для них, бо чимало громадян пішли в тероборону, були мобілізовані. Вирваним з цивільного життя, їм бракувало спеціалізованих знань про вибухонебезпечні предмети, і вони шукали інформацію в усіх доступних їм джерелах. Ми стали одним з таких джерел.
Звичайно, на сторінці нашої медіакампанії БезМін ми ніколи не вчили ставити чи знімати міни, здійснювати розмінування — це справа фахівців. Навпаки, ми завжди наполегливо закликали: «Не підходь! Не чіпай! Телефонуй 101!». Розпізнаванням же і, ба більше, знешкодженням вибухонебезпечних предметів повинні займатися виключно професіонали.
Військовим же у міру можливості допомагали інформацією — ділилися цифровою літературою, друкованими посібниками, джерелами, де можна було здобути необхідний мінімум інформації. Приємно було чути слова подяки у відповідь. Сподіваємось, що наша допомога була корисною.
— Після перших днів, перших тижнів з моменту широкомасштабного вторгнення українське суспільство оговталось від початкового шоку, швидко навчилось спокійніше та відповідальніше отримувати та перевіряти інформацію. Чи вплинуло це на проєкт БезМін?
— Після «фази загострення» у нашій діяльності ми перейшли на колишній алгоритм інформування населення про мінну небезпеку. Про актуальність інформації говорила статистика переглядів публікацій, кількість підписників та кількість звернень через особисті повідомлення сторінки.
читайте також:
Одним із тих, хто звернувся, виявився співробітник Explosive Hazard Awareness Cards for Ukraine, який запропонував надіслати нам сувенірні гральні карти. Спочатку їх роздавали наші команди інформування у своїй офлайн роботі, а потім прийшла ідея використовувати їх для просування сторінки БезМін серед підписників.
— На перший погляд, зараз інформаційний простір уже перенасичений інформацією про те, що не можна чіпати вибухонебезпечні предмети і слід негайно звертатись до фахівців у разі їх виявлення. Чи не зменшується значення вашого проєкту з огляду на це?
— Річ у тім, що людині не можна довго жити у страху та негативі. Поступово люди починають ігнорувати інформацію про вибухонебезпечні предмети, відсувати її на другий план. Однак насправді вона не втрачає свого значення й актуальності. Нам доведеться ще не одне десятиліття жити поряд з боєприпасами, що не розірвалися, поряд зі встановленими мінами. Тому наша мета навчити людей жити поряд із небезпекою. Навчити дітей жити поряд із небезпекою, адже за час війни з 2014 року підростає нове покоління українців, яке не знає мирного життя. Яким доведеться прожити своє життя поряд із небезпекою.
Той ефект певного перенасичення інформаційного простору даними про міни та вибухонебезпечні предмети — свідчення успішності інформаційних кампаній різних проєктів, зокрема і нашої. Однак у жодному разі не можна зменшувати інтенсивність цієї інформаційної роботи. Вона вкрай необхідна і лишатиметься такою впродовж наступних десятиліть.
— Чи помічали ви, що ваші матеріали використовують у медіа, в освіті, у просвітницьких проєктах?
— Приємно, коли знаходиш публікації БезМін на офіційних сайтах органів місцевого самоврядування, на сторінках офіційних структур — з’являється розуміння, що робиш роботу, яка потрібна. З деякими ревнощами ставишся, коли копіюють ідеї, але претензій і образ немає — ми робимо одну справу, потрібну для співгромадян.
Прикро було, коли матеріали брали та використовували з комерційною метою без зазначення джерела. Був такий випадок під час створення одного комерційного проєкту — тоді питання вирішили, попросивши просто вказати авторство.
— Ви поширюєте інформацію про міни та вибухонебезпечні предмети через соціальні мережі. Однак, наприклад, на Facebook існує доволі сувора цензура, зокрема заборона на поширення зображень зброї, вибухонебезпечних предметів. Чи не виникало з цим проблем?
— Серйозні виклики були з боку Meta. Публікації із зображенням зброї, мін, снарядів і навіть зелених ящиків блокувалися через правила, якими заборонено просування такого контенту. Ситуацію вдалося вирішити, але на це пішло кілька місяців листування та дзвінків до служби підтримки компанії. При цьому не можна сказати, що ситуація вирішена остаточно — іноді питання спливає, але поки вдається знаходити порозуміння.
Крім сторінки у Facebook, публікації якої просуваються по всій території України (за винятком Донецької та Луганської областей та Автономної Республіки Крим, де просування заборонено системою), було також створено сторінку в Instagram. Аудиторія Instagram — мешканці областей, де відбувались бойові дії або проходить нинішня лінія фронту.
Цифрова медіакампанія БезМін продовжує свою роботу. Особливу увагу приділяємо донесенню інформації про правильну поведінку дітям та літнім користувачам, які перебувають у групі ризику. Якщо наші публікації врятували хоч одне життя або зберегли здоров’я то можна вважати, що вся виконана робота була недаремною.
Фото та ілюстрації зі сторінок проєкту БезМін та Швейцарського фонду протимінної діяльності FSD Ukraine
