Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко…
Високий рівень забруднення території України мінами ставить під загрозу здоров’я та життя мільйонів українців. З огляду на це надзвичайне значення має поширення знань про небезпеку вибухонебезпечних предметів та правила поведінки у разі їх виявлення.
Унікальним проєктом, який допомагає рятувати життя, стали гральні карти для розпізнавання вибухових предметів, створені командою Fenix Insight. Про «вибухові» карти, які допомагають рятувати життя, кореспонденту АрміяInform розповів український учасник проєкту зі створення карт для розпізнавання вибухових предметів Іван Кочін.
Fenix Insight — система аналізу небезпеки вибухонебезпечних предметів у регіонах військових конфліктів на основі використання штучного інтелекту, який генерує глобальну карту ризиків вибухонебезпечних боєприпасів на основі сканування мільйонів онлайн-ресурсів. Ініціатори та учасники проєкту мають багаторічний досвід у сфері протимінної діяльності та знешкодження вибухових боєприпасів
Світлини вибухонебезпечних предметів замість фотографій ворожих лідерів
— Розкажіть, будь ласка, про ідею створення гральних карт для розпізнавання вибухонебезпечних предметів: як і коли вона виникла, хто став її ініціатором?
— Ідея створення карт із зображеннями мін та інших вибухонебезпечних предметів й інформацією про них походить ще з часів війни в Іраку, коли Міністерство оборони США розробило гральні карти з найбільш розшукуваними військовими та політичними ворожими лідерами. Один із засновників Fenix Insight, фахівець-вибухотехнік Колін Кінг, побачив ці карти, коли брав участь у розмінуванні території Іраку, й у нього виникла ідея зробити щось подібне, але вже із зображеннями та короткою інформацією про вибухонебезпечні предмети. Після початку широкомасштабного нападу росії на Україну Колін згадав про ту свою ідею та ініціював створення карт, на яких замість фотографій ворожих лідерів розмістили світлини вибухонебезпечних предметів.
Я взяв участь у розробці карт з української сторони, бо вже понад 10 років вивчаю вибухонебезпечні предмети. Це було важливо, бо зараз ми маємо справу насамперед із мінами та вибухонебезпечними предметами радянського та російського виробництва, зокрема маловідомими на Заході. Моїм завданням було перевірити коректність перекладу їхніх назв, відповідність фотографій, правильність опису. На перший погляд, не така значна робота, однак з окремим снарядами, мінами, бойовими вибуховими елементами виникали певні труднощі, оскільки вони були рідкісними і маловідомими.
Дізнатись більше про небезпечний предмет допомагає QR-код
— На кожній карті є фото вибухонебезпечного предмета, його назва, вага і розмір. Це доволі обмежена інформація — як можна дізнатися про небезпечні предмети більше?
— У першому накладі карт справді все обмежувалось такою короткою інформацією. Однак уже починаючи з другого накладу ми додали на кожну карту QR-код, перейшовши за яким можна отримати значно більше інформації про міну або снаряд, там значно більше фотографій.
Це, до речі, важливо, бо предмет може мати різний вигляд залежно від положення на місцевості, від ракурсу зйомки. Тому переходити за QR-кодами на картах важливо не лише для фахівців-вибухотехніків, але й для звичайних гравців — це допоможе їм точно зрозуміти, що вони мають справу саме з вибухонебезпечним предметом, навіть якщо вони бачать річ частково або під незвичним кутом.
Фото Дмитра Юрченка
Українські користувачі мають безоплатний доступ до інформації про міни
— То карти корисні як для пересічного цивільного, так і для військових і навіть для фахівців з вибухонебезпечних предметів?
— Звичайно. Ми вже передавали їх і військовим Збройних Сил України, і рятувальникам Державної служби України з надзвичайних ситуацій, і поліцейським. Зараз поширюємо третій наклад, невдовзі має надійти четвертий. Зрозуміло, що для професіоналів більш цінними є не так самі карти, як доступ до інформації на сайті. Частина з неї є унікальною, частина поширювалась винятково на платній основі. Зараз же для українських військових та користувачів з України відкрили безоплатний доступ до даних проєкту про радянські та російські міни.
Інформація на сайті, на жаль, суто англомовна, перекладу українською там немає. Однак значної проблеми для користувача це не становить — в допомозі стануть онлайн-перекладачі, та й англійську мову не завадить прокачати.
Якщо завдяки картам врятоване одне життя — проєкт себе виправдав
— Ви згадали про гроші, тож маю спитати про кошти на друк карт. Скільки вже надруковано та поширено, і скільки це коштувало?
— Друк однієї колоди карт коштує близько 2 фунтів стерлінгів, тобто приблизно 100 грн. Гроші на це Fenix Insight збирає за допомогою краундфандингової платформи, на яку надсилають донати. Переважно це роблять люди з Великої Британії, США, інших країн світу. Завдяки їм вдалось надрукувати вже близько 50 тисяч колод гральних карт і поширити значну частину з них в Україні.
В принципі, 2 фунти стерлінгів — це не надто велика ціна для якісного продукту, а якщо йдеться про порятунок життя, то говорити про гроші взагалі немає сенсу. Колін Кінг якось зауважив, що якщо завдяки нашим картам вдасться врятувати хоча б одне життя, то друк карт уже себе більш ніж виправдав, бо кошти витрачені не дарма.
-
- Школярі розглядають гральні карти для розпізнавання вибухових предметів (фото зі сторінки Explosive Hazard Awareness Cards for Ukraine https://www.facebook.com/ukraineawarenesscards)
Карти посилюють пильність щодо потенційно небезпечних предметів
— Можливо, ви вже знаєте про такий порятунок завдяки «вибуховим» картам?
— Точно відомо про один випадок, коли на Херсонщині діти знайшли протитанкову міну і повідомили про неї дорослим. За їхніми словами, вони зрозуміли, що знайшли міну, саме завдяки нашим картам, які бачили раніше. Тому щонайменше про один випадок, коли гральні карти від Fenix Insight допомогли врятувати життя, справді відомо.
Думаю, таких випадків більше, та й узагалі карти сприяють посиленню уваги до незнайомих на вигляд предметів, які можуть виявитись небезпечними. Важливою є не тільки можливість точно встановити, на який саме вибуховий предмет натрапила людина, але й постійне нагадування про те, що навколо можуть бути міни та снаряди, що не розірвалися, тож слід бути пильними й обережними.
читайте також:
Низька якість російських боєприпасів робить їх особливо небезпечними для цивільних
— Які важливі спостереження ви зробили під час створення карт?
— Насамперед ми звернули увагу на те, що значна частина мін та боєприпасів радянського і російського виробництва мають надзвичайно низьку якість. Вони не вибухають у штатному режимі. Щодо старих радянських запасів, це може пояснюватись давнім терміном виготовлення та неналежними умовами зберігання. Щодо сучасних російських мін та боєприпасів — низькою якістю виробництва.
Це робить боєприпаси, які використовує російська армія, надзвичайно небезпечними для цивільних, бо не здетонувавши у штатному режимі неякісний вибуховий предмет може потім вибухнути в будь-який момент, залишившись на території, де бойові дії давно скінчились. На нього можуть натрапити діти, домашні чи дикі тварини. Тому саме старим радянським та російським мінам і снарядам слід приділяти підвищену увагу.
Західні довідники про російські міни містять чимало помилок
Ще один цікавий момент полягав у тому, що у західних довідниках часто наведено помилкову інформацію про радянські та сучасні російські міни та боєприпаси. Там можуть траплятись помилки у назвах, маркуванні, описі тощо. Вочевидь, укладачі тих довідників брали інформацію з відкритих російських джерел та Інтернету і до того ж недостатньо добре знали російську мову. Наприклад, літеру «З» вони плутають з цифрою «3», чи навіть взагалі не читають правильно кириличні літери. Через це західні довідники про російські міни містять чимало помилок, які ми в процесі роботи над створенням карт виявляли і виправляли на майбутнє.
Також фахівці Fenix Insight звернули увагу на те, що чимало сучасних вибухонебезпечних предметів виготовляють з пластику. Раніше міни були переважно металевими або дерев’яними, і завдяки цьому природа допомагала в розмінуванні територій — залізо іржавіло, дерево згнивало. Особливо добре це помітно на прикладі В’єтнамської війни, де агресивне навколишнє середовище з надзвичайно високою вологістю, спекою та бамбуком, який проростав крізь боєприпаси, швидко псувало і виводило з ладу вибухонебезпечні предмети.
В Україні немає ані такої надвисокої вологості, ані спеки, ані шкідників чи рослинності, здатних швидко «розміновувати» міни та снаряди. І навіть якби вони були, то впорались би з деревом та металом, тоді як якісний пластик у більшості випадків був би їм непідвладним. Тому слід зважати на те, що пластикові вибухонебезпечні предмети можуть лишатись небезпечними впродовж століть.
