На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
Начальник університету оборони України генерал-полковник Михайло Коваль під час подій анексії росіянами Кримського півострова у 2014 році був одним із заступників керівника Державної прикордонної служби України. Саме йому випала місія вирушити на півострів для координації дій українських прикордонників у кризовій ситуації, що склалась на той момент.
Про раніше невідомі епізоди тих подій він розповів в ексклюзивному інтерв’ю кореспондентам АрміяІnform.
З його слів, потреба відрядження на півострів виникла через те, що тодішнє керівництво Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України «рвонуло» до столиці. Натомість особовий склад підрозділів українських прикордонників мав відчувати підтримку і присутність керівництва служби. Тому за наказом начальника ДПСУ 4 березня він вирушив на півострів. Генерал-полковник Михайло Коваль зазначив, що російські спецслужби знали про його візит. І мали наміри залякати, змусити перейти на їхній бік або й вдатися до його фізичного знищення.
Зокрема, по Криму він був змушений пересуватися в супроводі такого собі Мерцалова — колаборанта-зрадника з числа колишніх українських правоохоронців. Після зустрічі з родинами військовослужбовців Балаклавського загону морської охорони, які були заблоковані на своїх кораблях росіянами, він вирушив до Ялти. Дорогою автівка, у якій їхав український генерал, була заблокована невідомими особами. І його викрали.
— У машині, окрім мене, було 5 чоловіків. Один з них відразу накинув мені на шию зашморг і затягнув. Інший, що сидів з боку з тату «ВДВ» на руці, штрикав мене ножем у бік. Кров просочувалась крізь одежу. Ми рухались у невідомому для мене напрямку. І тоді я подумав, що, можливо, мене везуть якомога далі, щоб ліквідувати. Голова в мене працювала спокійно, я збирався з силами і готувався спробувати втекти за найпершої можливості, — згадує Михайло Коваль.
Втім, найгіршого не сталося. Нападникам хтось подзвонив, і вони відразу змінили «градус» спілкування. Як припускає Михайло Коваль, це були спеціально підготовлені агенти російського ГРУ.
— Я побачив в одного з них на планшеті моє фото у формі. Він почав зачитувати мій послужний список. А далі каже: «зараз їдемо в Армянськ і там будемо з ганьбою вас виганяти з Криму». А я у відповідь: «ви мене з Криму можете вивезти тільки мертвим або непритомним. Я вам і вашим пропагандистам підігравати не буду!» За кілька хвилин командир їхньої групи простягнув мені телефон зі словами «Послухайте». Я чую плач жінки та дітей. Він каже: «Це дружина полковника Косика. Вона із дітьми в нас у заручниках. Якщо ви до 9-ї ранку не покинете Крим, то будете знищені разом із дружиною та дітьми полковника Сергія Косика». Я змушений був залишити півострів, — розповідає Михайло Коваль.
