Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
15 вересня 1916 року поблизу річки Сомма було неочікувано тихо. Ранковий туман закривав огляд, артилерія мовчала, що було незвичним — гармати працювали майже безперервно з 24 червня, коли розпочалась битва на Соммі. Раптом спостерігачі в німецьких шанцях почули якийсь незвичний звук — то був ляск, ревіння якихось двигунів.
Крізь туман поступово з’явились небачені досі залізні монстри. Серед німецьких солдатів пролунали крики «Диявол іде!». Почалась паніка. Так вперше в історії на поля бою з’явилися танки.
…Коли в Західній Європі влітку 1914 року спалахнула Перша світова війна, багато хто спочатку не зрозумів, що буде страшна бійня. Але сталося те, чого раніше не бувало: на Західному фронті після низки наступів воюючі сторони побудували суцільну лінію фронту від Швейцарії до Північного моря. До середині 1915 року британці та французи з одного боку та німці з іншого опинилися у, здавалося б, безнадійному позиційному тупику. Війська зарилися в землю, сховалися в дотах, огородились колючим дротом. Перед тим, як посилати піхоту в чергову атаку, чужі траншеї старанно обробляли артилерією. Але достатньо було кількох кулеметів, щоб вони успішно валили на землю ланцюги атакуючих. Піхота в наступі потребувала засобів міцної вогневої підтримки, здатної оперативно виявляти і знищувати кулемети та вцілілі ДОТи.
Саме тоді й настав час танків.
Ідея перетворити вже добре відомі в Європі гусеничні трактори на броньовану машину поля бою належить майору Ернесту Данлопу Суінтону. Він був завзятим прихильником того, що в майбутньому назвуть «танком». До речі, саме слово «танк» (англ. «бак») було придумано як кодову назву нової машини, щоб ввести в оману противника під час транспортування техніки залізницею. Офіційною його назвою на момент запуску проєкту було Landship — тобто «сухопутний корабель». Сталося так тому, що ідею Суінтона відкинуло загальноармійське керівництво, але перший лорд Адміралтейства Вінстон Черчилль вирішив діяти на свій страх та ризик і взяти проєкт під крило флоту. У лютому 1915 року Черчилль створив Комітет із сухопутних кораблів, який розробив технічне завдання на броньовану бойову машину. Майбутньому танку потрібно було розвивати швидкість до 6 км/год, долати ями і рови завширшки не менш ніж 2,4 м, підніматися на бруствери заввишки до 1,5 м. Як озброєння пропонувалися кулемети та легкі артилерійські гармати.
Роботи велися під керівництвом головного інженера фірми Вільяма Тріттона та інженера-механіка лейтенанта Волтера Вілсона. Оскільки перший британський танк розробляли під кураторством флоту, зброю вирішили розмістити в бокових спонсонах. Це морський термін, що означає бічні елементи конструкції корабля, в яких розміщено озброєння. Корпус бойової машини зробили ромбоподібним, а гусениці мали обертатися по всьому периметру ромба! Така схема дозволила машині долати шанці та вирви від важких снарядів. Було побудовано машину — Big Willie, яка отримала прізвисько Mother (англ. «мати»). Це і був прототип першого у світі британського танка Mark I. Танки були двох типів: танк-«самець» був озброєний двома 57-мм морськими гарматами і трьома 8-мм кулеметами Hotchkiss. На «самці» гармат не було, а кулеметне озброєння становили три 8-мм Vickers та один Hotchkiss.
Оскільки за літо 1916 року битва на Соммі виснажила і британців, і французів — втрати особового складу були дуже великими, а прориву німецької оборони не було, саме на нове озброєння покладали чималі сподівання.
Британці планували атакою своєї 4-ї армії зайняти села Гведкур і Флер, які обороняла німецька 1-ша армія. Рано-вранці 15 вересня 1916 розпочалася перша у світі танкова атака. Першим в атаку на німців о 5:15 пішов танк-«самець» D1 капітана Мортімера. Він знищив німецьке кулеметне гніздо у вузлі оборони між Жінші та Дельвіль Вуд, але танк був виведений з ладу снарядом, що потрапив у ходову частину. Тим часом до бою вже вступали інші танки.
Танк-«самець» D17 «Діннакен» лейтенанта Хасті першим увійшов у село Флер, неспішно переслідуючи німців, що тікали і ховалися в льохах. Британський авіаційний розвідник, що пролітав над полем бою, не без задоволення повідомляв:
«Танк рухається головною вулицею села Флер, і англійські солдати йдуть за ним у гарному настрої».
Проводячи проходи в дротяних загородженнях і давлячи кулеметні гнізда, танки надали відчутну допомогу британській піхоті. Зупинившись над німецькою траншеєю, Mk.1 очистив її кулеметним вогнем, а потім рушив уздовж окопу, захопивши загалом 300 полонених. Інший танк відкрив піхоті дорогу до села Гведкур, після чого, щоправда, був підбитий артилерійським пострілом. З охопленої пожежею машини зуміли врятуватися лише два члени екіпажу.
Безумовний тактичний успіх першого застосування танків мав подвійне значення. З одного боку, п’ять годин бою за їх участю дозволили англійцям за порівняно невеликих втрат захопити ділянку фронту завдовжки до 10 км і просунутися на кілька кілометрів углиб. Було взято позиції, атаки на які тривалий час залишалися безуспішними. Генерал Дуглас Хейг, який спочатку скептично оцінював можливості танків, негайно замовив виробництво ще тисячі машин.
З іншого боку, для тактичного наступу британці пожертвували ефектом несподіванки. Враження від першого застосування приголомшливих бойових машин одночасно на багатьох ділянках могло бути набагато сильнішим. Насправді ж новина про їх використання моментально розлетілася по всьому фронту, а потім і по всьому світу. Майже в кожній державі-учасниці Першої світової війни, зокрема і на боці противника, закипіла робота військових розвідників та інженерів зі створення своїх танків та засобів боротьби з ними.
Не можна сказати, що саме танки змінили перебіг Першої світової та схилили чашу терезів на користь Антанти, але й недооцінювати їх не варто. Вже в Амʹєнській операції в серпні 1918 року, що призвела до прориву німецької оборони і до швидкого завершення війни, брали участь сотні англійських танків Mark V і просунутих модифікацій. Ця битва стала провісником великих танкових битв Другої світової війни.
