Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Головний сержант Юрій Мельник з Кривого Рогу на псевдо «Миколайович» у перші дні широкомасштабної агресії російської федерації проти України вчинив так, як і мав, — пішов до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Волею долі потрапив до одного з підрозділів Сил територіальної оборони ЗС України. За час служби герой нашої розповіді зі своїм підрозділом виконував бойові завдання на Херсонщині, Дніпропетровщині та Донеччині.
Перша війна
…Понад тридцять років тому відбулась перша зустріч Юрія з військом. Тоді він потрапив до Демократичної Республіки Афганістан (з 1987 року Республіка Афганістан) у складі радянських військ.
— Це була інша війна. Інтенсивність, завдання, місцевість, методи ведення бойових дій, все було іншим… — пригадує головний сержант. — А тепер нам вже доводиться захищати рідну землю.
Юрій каже, що за ці роки багато чого змінилось у військовій справі. Дечому довелось переучуватись, а про щось взагалі забути. Проте є моменти, які залишаються незмінними, і тут досвід служби в лавах радянської армії стає у пригоді.
-
- Праворуч на фото — Юрій Мельник
Робота сержанта
Найголовніше завдання сержанта — забезпечити навченість та добробут підлеглого особового складу. «Сержант повинен вести за собою людей», — стверджує Юрій Мельник.
— Завжди власним прикладом показую, що і як потрібно робити, — розповідає Юрій про методи роботи з особовим складом підрозділу. — Гасло сержанта: «Слідуй за мною, роби як я». Я так само вчиняв і під час строкової служби в Афганістані.
Херсонський борщ
…Торік у листопаді підрозділ Юрія зайшов до одного з населених пунктів Херсонщини, який за декілька днів був звільнений від російських військ. Шістдесят відсотків помешкань було зруйновано.
— Місцеві мешканці, незважаючи на їхнє скрутне становище, всіма силами намагались нам допомогти. Пекли хліб, варили борщі, — пригадує Юрій Мельник. — Коли наш підрозділ рушив далі, все село вийшло нас проводжати. Цей момент вразив мене до глибини душі…
Герой нашої розповіді після неминучої перемоги України планує повернутися до своєї улюбленої справи — роботи в багетній майстерні, адже сидіти без діла не звик.
Фото автора та з фотоархіву героя
