Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Розуміння того, що росія мусить в односторонньому порядку припинити бойові дії та вивести війська з території України,не приходить навіть до тих громадян рф, які особисто потерпають від війни. росіяни не можуть пояснити мети «спецоперації», страждають від збройної агресії проти України і сваволі кремлівської та місцевої влади, однак продовжують підтримувати війну, і їх би цілком влаштувало, якби на українців скинули «пару ядерных ракет» задля швидшої російської перемоги.
Настрої росіян, які мешкають в селі Нова Таволжанка на бєлгородчині поблизу українського кордону, зафіксували у партнерському проєкті російські медіа «Новая вкладка» та «7х7». Прикметно, що навіть на умовах анонімності (прізвища у публікаціях не наводяться, а імена змінені) громадяни рф не спромоглися визнати збройний напад росії на Україну злочинним і засудити війну.
Мешканці російського прикордоння, готові невпинно говорити про свої страждання від бойових дій, впритул не помічають горя, завданого росією та російською армією українцям. Так само вони не бажають визнати, що першопричиною всього, що з ними відбувається, є розв’язування їхньою країною несправедливої агресивної війни проти сусідньої держави.
Описані в публікаціях настрої російських обивателів з Нової Таволжанки якнайкраще свідчать про те, що підтримка війни проти України була і лишається в російському суспільстві масовою. Вона притаманна не лише маргінальним імперцям і не є проявом соціального конформізму — підлаштовування під схвалювану державою точку зору.
Значна частина (якщо не переважна більшість) громадян рф підтримували напад на українців від самого початку «спецоперації» і продовжують робити це надалі, навіть попри особисті страждання від війни. Ба більше, вони не приховують, що «розчарувались» у «спецоперації» винятково тому, що не перемогли швидко, все затягнулося, вони особисто постраждали від бойових дій і, головне, не отримали підтримки від російської влади.
Таке обмежене «розчарування» у «спецоперації» притаманне лише тим росіянам, хто на собі відчув малу частку того жаху, який пережили та продовжують щодня переживати українці. Неважко уявити, що ті громадяни рф, які мешкають далеко від кордону з Україною та кого війна не зачепила особисто, не мають навіть того викривленого «розчарування», яке відчувають мешканці прикордонних областей.
Ба більше, як влада, так і співгромадяни постраждалих від бойових дій росіян прагнуть робити вигляд, що війни для них не існує. Вони не помічають не лише страждань українців — їм байдуже і до власних співвітчизників, які мають вирішувати свої проблеми якось самостійно, а отже, щоб не псувати загальної картини спокійного життя десь у бєлгороді чи москві.
Прикметно, що в публікації росіяни прямим текстом визнають, що російські військові, які обстрілюють через державний кордон українські села, ховаються за будинками мешканців російської Нової Таволжанки і женуть військову техніку для вторгнення через державний кордон в Україну прямо вулицями їхнього села.
Незрозумілим лишається тільки, чому тоді місцеві мешканці продовжують підтримувати російських військових, розуміючи, що ті неприховано використовують власних співгромадян та їхні будинки як живий щит.
Таким само суперечливим лишається в них і ставлення до російської місцевої та центральної влади. З одного боку, мешканці Нової Таволжанки скаржаться на те, що губернатор бєлгородської області вячеслав гладков відмовляється запроваджувати на території області режим надзвичайного стану. З другого, вони ж схвально оцінюють його заклик повертатися у небезпечну зону, оскільки це буцімто свідчитиме про стійкість місцевих мешканців і не дозволить «ворогу», себто українцям, зловтішатися з їхніх страждань.
Утім, новотаволжанці почасти здогадуються і про справжні мотиви гладкова, який прагне вислужитись перед кремлівським режимом, створюючи враження, що у підвладному йому регіоні все стабільно. Також вони розуміють, що запровадження режиму надзвичайного стану зобов’язало б органи місцевої влади евакуювати мешканців у нове житло в безпечних місцях та виплатити компенсації. Не вводячи режим надзвичайного стану, гладков може всього того не робити.
Також вони визнають, що на відбудові окремих будинків, пошкоджених внаслідок військових дій армії росії, місцева влада може відмивати гроші. У селі вважають, що владі дешевше виділити кошти на ремонт, ніж фінансувати купівлю нових будинків.
Як бачимо, там, де йдеться про особисті обивательські інтереси, росіяни виявляють неабияку розсудливість. Там же, де слід подумати над більш загальними засадничими питаннями, вони воліють підтримувати офіційну лінію пропаганди і виступають за війну проти України до переможного кінця, не ґребуючи при цьому навіть закликами вдарити по українцях ядерною зброєю.
Несправедливий характер війни російської федерації проти України і десятки тисяч убитих українців громадян рф не обходять. Їх цікавлять лише особисті, приватновласницькі, шкурні питання. Вони радо готові підтримувати агресію проти українців і надалі, якщо самі вони при цьому не постраждають.
читайте також:
Усе це нагадує сумний повчальний анекдот:
— Ходімо хохлів бити!
— А раптом вони нас?
— А нас-то за що?
Як ілюстрації використано скриншоти з публікацій медіа «Новая вкладка» та «7х7»
