Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Сучасна війна вносить свої корективи до програм підготовки ЗСУ та проходження так званого курсу молодого бійця. Саме на такі заняття ми прибули до одного з підрозділів окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Одразу слід зауважити, що як інструктори тут працюють звичайні українські морські піхотинці, які мають власний бойовий досвід та намагаються максимально передати його своїм побратимам.
— Наш підрозділ має багатий бойовий досвід, але у реаліях сьогодення процес підготовки та бойового злагодження має тривати постійно. Нещодавно ми отримали нове поповнення, яке вже пройшло певний військовий вишкіл, але зараз ми маємо навчити їх діяти у складі своїх підрозділів. Сьогодні ми проводимо тактичні тренування на місцевості, заняття з інженерної підготовки та навчальні стрільби з СПГ-9, 82-мм міномета і штатної стрілецької зброї. У сучасній війні важливі усі види підготовки, бо перемогти ворога, що значно переважає кількісно, можуть тільки професійні та високо вмотивовані бійці, — розповідає заступник командира підрозділу Олександр.
Спочатку ми ознайомилися з особливостями застосування СПГ-9. До речі, цю зброю нам надали наші закордонні партнери, тож вона виявилася дещо цікавішою за звичайну.
— СПГ-9 проста та надійна зброя, що дозволяє вражати ворожі цілі на відстані до 5 км. Особливістю роботи з СПГ-9 є її спрощення за рахунок прицілу, — розповідає військовий Валерій. — Замість звичайного механічного прицілу, до якого в нас усі звикли, тут встановлений електронний. Це значно скорочує час на підготовку до стрільби, прицілювання та корегування, що своєю чергою дозволяє зменшити час перебування на позиції. Цей приціл також дозволяє нам працювати вночі.
Наступним навчальним місцем стала позиція мінометників. Хлопці обладнали дві позиції та по черзі навчали працювати з мінометами «молоде поповнення» — з-поміж них є й чоловіки досить зрілого віку.
— Я вже маю багатий бойовий досвід, бо розпочав воювати з ворогом ще у 2014 році командиром протитанкового взводу. По закінченні мобілізації повернувся на свій рідний завод, але з початком широкомасштабного вторгнення знову повернувся до війська, — розповідає військовий Юрій. — Зараз ми відточуємо свою майстерність, бо потрібно завжди бути напоготові. Побратими задоволені нашою роботою, позаяк, ми фактично завжди поруч з ними та першими починаємо надавати вогневу підтримку піхоті. За допомогою дронів ми можемо корегувати свій вогонь онлайн й доправляти «подарунки» ворогам, які перебувають в укриттях або за посадкою чи пагорбом. Так само ми самі можемо працювати із закритих вогневих позицій, а дрон допомагає зробити наш вогонь більш точним й нищівним для ворога.
Далі ми відвідуємо місце підготовки піхотних підрозділів, де вояк у балаклаві навчає інших правил пересування по місцевості в умовах вогневого контакту з ворогом.
— Я з Донеччини, з міста Курахове, тому ховаю своє обличчя. Мій позивний «Португалець», тому що до широкомасштабного вторгнення я вже кілька років працював з другом у Португалії, та ми навіть мали свій невеличкий бізнес. Попри це, моя родина нікуди не виїздила з України, так як хоче жити у своїй країні. А я після початку широкомасштабного вторгнення вирішив йти до війська та захищати Батьківщину, — розповідає військовий. — За цей час я вже встиг набути власного бойового досвіду та побувати на навчаннях у Великій Британії, тому зараз намагаюся якомога більше передати набутих знань та умінь побратимам. Я хочу, щоби вони не повторювали помилок, за які іншим доводилося платити кров’ю, а іноді й життям…
Залишаючи тактичне поле, ми бажаємо усім хлопцям удачі та швидшого повернення додому з Перемогою!
Фото автора
