Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
80 років тому, 8–11 вересня 1943 року, поблизу села Новий Загорів сучасної Локачинської селищної громади Володимирського району Волинської області відбувся бій між бійцями Української Повстанської Армії та нацистськими окупантами. Упродовж кількох діб чота з 44 повстанців тримала оборону проти ворожих сил, що значно переважали, загальна кількість яких сумарно склала близько 1500 солдатів.
Українські повстанці під командуванням Андрія Марценюка на псевдо «Береза» облаштували вигідні для оборони позиції на території Загорівського чоловічого монастиря XVI століття. Важливою перевагою були глибокі та міцні монастирські підвальні приміщення, в яких можна було укриватися від артилерійського обстрілу і навіть авіабомбардування. Маючи чотири кулемети і міномет, вони мали змогу прицільно прострілювати всі можливі шляхи підступу до монастиря й відбивати спроби штурму з боку ворога. Завдяки цьому на самому початку бою було знівельовану кількісну перевагу гітлерівців.
Уже у перший день проти українських бійців ворог кинув близько 400 вояків — роту німецької жандармерії, роту поліції з фольксдойчів та роту донських козаків. Перші спроби штурму виявились невдалими — потрапивши під прицільний кулеметний вогонь атакувальники втратили до 40 бійців убитими і змушені були відступити. Невдалими виявились і наступні спроби штурму, коли гітлерівці спробували підпалити монастир.
Упродовж наступного дня ворог продовжив атакувати позиції повстанців, отримавши підкріплення й збільшивши свою загальну чисельність до близько 700 бійців. Під вечір 9 вересня на підсилення атакувальникам підійшли 10 танкеток зі Здолбунова, німці застосували артилерію й згодом авіацію — три літаки скидали на монастир бомби у той час, коли танкетки били по монастирських мурах прямою наводкою.
Повстанці знищили кілька десятків ворогів, особливою ефективністю відзначився кулеметник Коцюба, який облаштував позицію на дзвіниці монастиря. Однак і самі упівці зазнали значних втрат — до вечора 10 вересня живими лишилися лише 18 повстанців.
Наступного дня, коли гітлерівці продовжили інтенсивний обстріл монастиря, повстанці втратили ще трьох бійців. Загинув, зокрема, командир чоти Андрій Марценюк. Ще щонайменше троє бійців зазнали поранень, серед них також і кулеметник Коцюба, який лишився на своїй позиції на дзвіниці.
Відеокліп режисера Тараса Химича до пісні «Не кажучи нікому» гурту Тартак та Андрія Підлужного
Сховавши поранених у підвалах монастиря, вночі з 11 на 12 вересня 12 повстанців змогли вирватись з німецького оточення. Скориставшись густим передранковим туманом і ефектом раптовості, вони вдарили одночасно у двох напрямках і без втрат прорвались через німецькі позиції.
Зайшовши 12 вересня на територію монастиря, гітлерівці знайшли і стратили одного з поранених. Ще двом пощастило причаїтися так, що їх не виявили. Згодом їх врятували місцеві селяни, які також познаходили і поховали тіла 29 загиблих у бою повстанців. Гітлерівці втратили у тому кількадобовому бою до 100 солдатів убитими і приблизно вдвічі більше пораненими.
читайте також:
Звитягу героїв та пам’ять полеглих вшанували також у народній пісні «В Загорові на горі у старім монастирі…». 2003 року до 60-ї річниці славетного бою у Загорівському чоловічому монастирі у селі Новий Загорів встановили меморіальний комплекс, на стелах якого наведено імена тих загиблих у бою бійців УПА, які вдалось з’ясувати. 2012 року режисер Тарас Химич зняв за мотивами бою українських повстанців проти нацистських окупантів поблизу села Новий Загорів відеокліп до пісні «Не кажучи нікому» гурту Тартак та Андрія Підлужного.
