Дата обрана на честь пам’яті військового кореспондента Дмитра Лабуткіна, який у цей день загинув під час бойових дій на сході України у 2015 році. День…
Після бойового поранення на Донецькому напрямку командир підрозділу вогневої підтримки на позивний «Циба» повернувся до рідного Ірпеня. Військового попереду чекали лікування та реабілітація. Але 24 лютого 2022-го життя змінилось…
Про свою війну він розповів кореспонденту АрміяInform.
Довідково. Олександр на псевдо «Циба» — командир відділення. Доброволець, учасник АТО у 2014–2015 роках. До широкомасштабного російського вторгнення в Україну працював начальником цеху з виробництва поліетиленової плівки на заводі «Прогрес» в рідному Ірпені.
Про поранення і п’ятигодинний шлях до своїх
«… Це був мій передостанній вихід у складі підрозділу вогневої підтримки на Донецькому напрямку. Штурмували ворожі позиції. Нас «змалювала» ворожа «пташка». Орки «довели» нас до поля, а потім почав працювати міномет. Розрив був недалеко, мене поранило. Осколок влучив у ногу. Ми були в першій групі й майже встигли добігти до позицій. Я дістав турнікети. Хлопці, які там лежали біля мене, надали першу допомогу.
По нас почав працювати ще й танк. Коли ворожа «пташка» полетіла, танк замовк. Я сказав хлопцям, що треба прориватись до перших окопів. Вони підхопили мене під руки й побігли вперед. Там ми і зустріли третю «штурмову»…
Чотири наші бійці відразу відправились з ними далі. Я доповз до середини поля. Думав, що зможу його подолати самотужки, але не зміг, мені допоміг мій товариш. Ми йшли п’ять годин. Він надавав мені медичну допомогу й таки довів живим…
«У лютому 2022-го ворога зустрічала наша ротно-тактична група “Ірпінь”»
…Хтось і досі вважає, що російсько-українська війна розпочалась у 2022 році, та насправді вона розпочалась у 2014-му. На початку широкомасштабного я вже чудово знав свого противника та який характер матимуть бойові дії. Ми з хлопцями розуміли, що тут, вже у центрі країни, під самим Києвом, окупанти точно не зупиняться. Мали захищати вхід в Ірпінь з боку Гостомеля на блокпосту «Караван-Гала», який організував наш міський депутат Сергій Руденко.
Серед нас не було фахових військових. Ми взяли до рук зброю й вистояли проти кадрових вояків російської армії. Свій підрозділ назвали «ротно-тактична група “Ірпінь”», згодом він увійшов до складу Сил ТрО Збройних Сил України…
Довелось освоїти нову військову професію
Після того як спільними зусиллями українських професійних військових та добровольців підрозділів територіальної оборони ворог був відкинутий з Київщини, я знову поїхав на схід України. Цього разу воював вже ближче до Донецька. Довелось освоїти нову військову професію. На посаді командира ЗПУ-2 я з побратимами забезпечував протиповітряну оборону для наших бойових підрозділів. Крім того, нам все частіше доводилось виконувати завдання підрозділу вогневої підтримки та знищувати ворога в окопах та в піхотних боях.
Сьогодні для мене це вже звична робота. Щоранку прокидаєшся, береш свою зброю та йдеш боронити рідну землю. Працюємо по три доби на виїзді, три дні відпочиваємо — приводимо себе до ладу.
«Добре, коли за твоєю спиною друзі, які тебе захистять»
Те, що ми всі були з одного міста, разом пройшли важкі випробовування на «Караван-Гала», надавало впевненості. Добре, коли знаєш, що за твоєю спиною друзі, ти можеш спокійно йти в наступ і тебе прикриють. Це дуже важливо в бою. Тоді у відкритому полі побратим допоміг мені доповзти, повернутись до підрозділу. Проте на тому полі залишився інший мій побратим. Він був недалеко від мене, коли осколок пробив йому каску й голову… З другої групи також багато хлопців залишились на тому полі. Це були не марні втрати. Ми зробили «зачистку» позицій від окупантів. Тоді бойове завдання ми виконали разом з третьою «штурмовою».
На жаль, багато моїх побратимів загинуло. Ми всі, хто захищав Ірпінь, разом потрапили в один і той самий підрозділ. Якщо раніше можна було сказати: рота «Ірпінь», то зараз ірпінчан можна на пальцях перерахувати. Але я певен, що на заміну полеглим у стрій стануть нові герої.
«Навчайтеся! Адже це питання життя та смерті»
Що я можу порадити тим, хто готується доєднатись до лав захисників Батьківщини? Навчайтеся! Адже це питання життя та смерті. Має бути потужна фізична підготовка. Знадобляться знання з тактичної медицини, які зможуть врятувати не лише ваше життя, а й бойових товаришів.
Скажу відверто, психологічно до війни важко підготуватись. Це майже неможливо. Ніколи не знаєш, що побачиш на полі бою наступного дня. Без підтримки надзвичайно важко. Але я щасливий, що вона в мене є — це мої побратими і родина…»
Фото автора
