Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Сьогодні, 5 вересня, особовий склад 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, а також рідні загиблих вояків цього підрозділу, схиляють у мовчазній скорботі голови, вшановуючи загиблих рік тому на Миколаївщині побратимів, рідних та близьких. Саме сьогодні виповнюється рівно рік відтоді, як, звільняючи українську землю від російських загарбників, дев’ятеро бійців батальйону зробили крок у Вічність поблизу невеличкого селища Тернові Поди Шевченківської громади Миколаївської області.
Це — Ігор Гудзенко, Олексій Братков, Іван Паламарчук, Сергій Супрун, Сергій Івановський, Роман Намок, Сергій Гаращенко, Павло Вахрушев та Василь Моргунов. Загалом же у ті спекотні серпневі та вересневі дні під час наступу на Півдні підрозділ втратив 14 побратимів — напередодні та у наступні дні також героїчно загинули Андрій Гуменюк, Сергій Небиш, Андрій Якубенко, Микола Чернець та Павло Демков. З метою вшанування пам’яті полеглих захисників напередодні роковин їхньої загибелі в одному з експозиційних залів Вінницького обласного краєзнавчого музею відкрили розділ чинної виставки «України щит» — «Кривавий бій під Терновими Подами: механізована рота 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь».
Як розповіла журналістові АрміяInform директор закладу, заслужений працівник культури України Катерина Висоцька, команда музею ще з чотирнадцятого року плідно працює над документуванням подій російсько-української війни й збереженням пам’яті про полеглих земляків. Нова виставка входить до складу загальної експозиції відокремленого підрозділу обласного краєзнавчого музею «Музей Мужніх», який невдовзі отримає також і окреме приміщення. Цьому, щоправда, завадила велика війна, але процес облаштування музею поновлено, він триває і найближчим часом буде успішно завершено.
Завідувачка відокремленого підрозділу «Музей Мужніх» Олена Гордієнко говорить, що Тернові Поди — це населений пункт на межі з Херсонською областю, який московити захопили у перший день широкомасштабного вторгнення. На той час у селищі мешкало понад 100 мешканців, і воно було на шляху окупантів до Миколаєва. Втім, до обласного центру загарбникам дійти не вдалося: українські оборонці зупинили, а згодом і відкинули їх.
— З серпня по жовтень минулого року у трикутнику між населеними пунктами Любомирівка, Тернові Поди та Шмідтове тривали особливо важкі бої, — розповідає очільниця «Музею Мужніх». — На цій ділянці фронт постійно рухався — загарбники то наступали, то відступали. Австрійській військовий аналітик Том Купер назвав цю зону центром другої лінії оборони окупантів на півдні України. І прорив Збройних Сил України у цьому районі давав можливість атакувати Херсон із півночі.
Сьогодні Тернові Поди деокуповані й підконтрольні Україні. За словами краєзнавиці, на момент звільнення, як розповідали бійці батальйону «Київська Русь», воно являло собою суцільні руїни з рештками тіл зайд із північних боліт. Лише кілька будинків частково вціліли, й до них повернулося лише 5 мешканців.
І ось, під час активних бойових дій під час звільнення селища найзапекліший бій відбувся 5 вересня, і в тому бою загинуло 9 вінничан. До роковин героїчної загибелі захисників їхні рідні та близькі зібрали особисті речі найдорожчих їм людей, а побратими допомогли з предметами військового побуту, надали у тимчасове користування використані тубуси від «Джавелінів» та інших протитанкових ракетних комплексів, а також допомогли відтворити у музейних умовах обстановку типового бліндажу цієї війни.
— Немає більшого прояву любові, ніж віддати своє життя за інших людей, — зазначила на урочистій церемонії відкриття експозиції дружина одного з загиблих героїв Тетяна Гудзенко. — Я вдячна кожному захиснику, кожній захисниці, завдяки яким ми можемо жити мирним життям, бачити наших дітей, тримати їх за руку. Я вдячна кожній мамі, яка втратила сина, за те, що вони виховали героїв. Коли мені скидали біографії хлопців, то вони всі говорили однаковими фразами: «Хто ж, як не я!» Я не могла зрозуміти, як вони так однаково мислять. Є люди серед захисників, у яких є четверо дітей, але вони пішли захищати країну. Це свідомий вибір кожного з хлопців, яких ми сьогодні згадуємо…
Саме Тетяна, вдова Ігоря Гудзенка на псевдо «Вовк», і очолила збір інформації про бійців механізованої роти 11-го омпб «Київська Русь». Зібраний матеріал і став основою цієї експозиції.
Виставка відкрита на другому поверсі обласного краєзнавчого музею, вхід до неї вільний, і всі охочі можуть ознайомитися з цією героїчною сторінкою літопису легендарного батальйону «Київська Русь» та подивитися у вічі героїв, що пішли у безсмертя заради майбутнього України та всього українського народу.
Фото автора
