Чи враховують під час рекрутингу до війська освіту та досвід цивільної роботи за фахом у цивільному житті? Попит на які нові посади в Силах оборони створив стрімкий…
Сьогодні в це важко повірити, але ще десять днів після проголошення Незалежності Україна продовжувала жити під радянським прапором. Хоча підняти синьо-жовтий стяг над куполом Ради і проголосувати за постанову щодо національного прапора було запропоновано ще 24 серпня 1991-го. Це підтверджує стенограма засідання позачергової сесії Верховної Ради:
Лубківський Р. М.: «Шановні народні депутати, український народ! Сьогодні завершується торжество історичної справедливості. Ми повертаємося в лоно цивілізованих держав, опираючись на багатовікову традицію нашої державності — демократичної, миролюбивої і відкритої для всього світу. Виходячи з цієї традиції і з традиції пошани до національних святинь, а також традицій боротьби за незалежну Українську соборну демократичну державу, пропоную внести національний український жовто-синій прапор і встановити в приміщенні й на куполі Верховної Ради України…»
Чорновіл В. М.: «Шановні колеги! Я хочу запропонувати невеличке доповнення. Мені сказали, що на вулиці є той прапор, з яким українці стояли на барикадах біля Верховної Ради росії. Я прошу, щоб саме цей прапор був встановлений у нашому залі. І ще я пропоную, щоб до того, коли ухвалимо рішення про національну символіку, про національний прапор, наш прапор був піднятий над куполом верховної Ради».
читайте також:
Український стяг внесли до зали засідань одразу після проголошення державної Незалежності, але над куполом так і не підняли. На заваді стала консервативно-комуністична більшість (група «За суверенну радянську Україну»). Синьо-жовтий прапор залишався в сесійній залі як символ проголошеної Незалежності.
4 вересня на сесії повторно питання підняття синьо-жовтого прапора над куполом Верховної Ради порушив депутат першого скликання Володимир Яворівський. Він представив свій проєкт постанови, згідно з якою червоно-синій мав залишатися «державним», а синьо-жовтий — «національним» прапором.
Комуністи хотіли винести питання прапора на референдум, а демократична опозиційна фракція Народної Ради переконувала, що долю синьо-жовтого прапора має вирішувати саме парламент, а не громадяни. Голова Верховної Ради Леонід Кравчук відповів, що це буде суперечити старим постановам та зауважив, що йдеться тільки про підняття «національного» прапора поряд із «державним», як це вже було зроблено у Львівській області. Це рішення підтримали тільки 205 депутатів.
Після невдалого голосування Кравчук робить другу спробу, розтлумачуючи формулювання тексту. Але й вдруге потрібної кількості голосів не було.
Тоді демократи влаштували дебати, наголошуючи на тому, що це рішення має велике історичне та політичне значення. Голова Народного Руху України Іван Драч тоді заявив, що українці запізнюються, тому що національні прапори вже давно підняті над парламентами інших республік, а також попередив, що якщо не ухвалити цю постанову, – це може спровокувати кровопролиття…
Трансляцію сесії слухали тисячі українців, для яких питання національного прапора було принциповим. Кияни почали сходитися до будівлі Верховної Ради.
Наприкінці дебатів заступник начальника внутрішніх військ МВС срср по Україні та Республіці Молдові Василь Санін теж виступив із закликом підтримати постанову.
«Якщо вже після промови найінтернаціональнішої організації — радянської армії — ми не проголосуємо, то мені залишиться єдине — подати у відставку!» — заявив Голова Верховної Ради Леонід Кравчук. Тож постанову депутати з третьої спроби таки ухвалили.
Своєю чергою люди, які були під будівлею Ради, почали штурмувати її, коли побачили прапор урср на флагштоку поруч із українським прапором. Тисячі мітингувальників кричали «Ганьба!» та прорвали кордон міліції. Після цього червоно-синій прапор радянської України спустили, про що жестами повідомив мітингувальникам народний депутат Дмитро Павличко з вікна другого поверху Верховної Ради. Рішення зняти радянський прапор на свій страх і ризик ухвалив Кравчук, у фінальному тексті постанови згадка про червоно-синій прапор була відсутня. Він наче й був, а насправді — вже ні.
Після цього біля Верховної Ради почалося свято: українці підкидали депутатів-демократів, а також співали «Ще не вмерла Україна!» та виголошували урочисті промови.
Проте, тільки 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України» фактично надала синьо-жовтому статус офіційного прапора країни. Відтоді під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, складати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він використовується під час інших протокольних заходів. І тільки 28 січня 1992 року Верховна Рада затвердила синьо-жовтий стяг Державним Прапором України.
