Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Селище міського типу Ямпіль, що на Донеччині, розташоване в мальовничій місцевості Лиманського лісництва. За 20 кілометрів від населеного пункту розпочинається територія Серебрянського заказника. До великої навали потворних нелюдів на територію України тут масово вирощували полуницю, адже тутешній клімат і піщані ґрунти є найсприятливішими для цієї ягоди.
Поблизу Ямполя та сусідніх селищ розташована велика кількість ставків, неподалік протікає річка Сіверський Донець, з середини весни і до пізньої осені в цій містині спостерігався наплив туристів — любителів відпочинку на турбазах та кемпінгах, рибалок, шанувальників водних видів спорту, зокрема спуску на байдарках. В самому Ямполі розташовувався контактний зоопарк Yampol Zoo — до широкомасштабного вторгнення московитої орди один з найпопулярніших туристичних локацій на Донеччині, і страусова ферма, де можна було спостерігати за життям сімейства страусів, дізнатися більше про звички та особливості цих птахів, побачити їхні кумедні та дивовижні «танці» під час шлюбного періоду.
Поблизу зоопарку розкинувся величезний густий ліс, де проходила екостежка «Лісове намисто» Лиманського лісгоспу. На її території також мешкали екзотичні тварини: альпаки, кенгуру, австралійські страуси, носухи, єноти-полоскуни.
Так було до весни минулого року…
29 квітня 2022 року російським окупаційним військам вдалося встановити тимчасовий контроль над Ямполем. З того моменту і аж до осені тут панував «русский мир». З його наслідками вдалося познайомитися авторці матеріалу…
На в’їзді до Ямполя стоїть пофарбована в національні кольори стеля. На ній сьогодні майорить жовто-блакитний стяг — символ вільної від окупантів української землі. Нижче стомлено понурилося червоно-чорне полотно — свідоцтво пролитої за свободу цього клаптика землі крові українців…
У самому селищі відразу впадає в очі зруйнована цивільна інфраструктура — багато будинків потрощені повністю або дістали суттєвих пошкоджень, то тут, то там можна побачити згорілі автівки. Українські військові, які нас супроводжують, розповідають, що 10 місяців тому тут стояло багато знищеної орківської воєнної техніки.
Рухаючись вулицями зруйнованого селища, ми майже не зустрічаємо цивільних — всі, хто міг, покинули рідні домівки, аби вберегти життя. Але Ямпіль не становить враження безлюдного — вулицями снують автівки з людьми в українському пікселі, адже до фронту, де тривають запеклі бої, тут якихось 10 км.
Ми їдемо на околицю селища. Наші провідники везуть нас на територію Ямпільського зоопарку та «Лісового намиста», які повністю знищили окупанти…
Хлопці розповідають, що, за словами місцевих жителів, відразу після вторгнення територію цих двох установ зайняли росіяни. Частина тварин змогли втекти та знаходилися у вільному вигулі. Їх підгодовували небайдужі. Згодом тих, кого вдалося спіймати, вивезли українські волонтери.
Уже після деокупації стали відомі моторошні деталі перебування тут адептів «русского мира» — російські загарбники вживали в їжу улюбленців зоопарку… З’їли кенгуру і бізона. Багато тварин, зокрема, вовки, померли в своїх вольєрах від голоду…
Для мене найстрашнішим під час великої війни стало — звикнути до того, що втілює російська окупація — руйнування, смерть, розпач… На жаль, призвичаїлася — вже майже не викликає щемливий біль у грудях чергова, схожа на десятки попередніх, картина — вигорілий заповідний ліс, розтрощені домівки, заміновані узбіччя, сліди поламаного дитячого життя.
Живе, зростає і множиться лише жага помсти — безжально бити росіян, гнати до самих кордонів, ростити наступні покоління з чітким усвідомленням, що ніколи нам не бути братами з тими, хто підступно вночі прийшов з мечем на нашу українську землю…
