Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Змінив сцену та кіноіндустрію на службу в ЗСУ.
Роман Климарчук за фахом був істориком, утім, артистизм і чудове почуття гумору привели його на сцену. Жарти хлопця розважали, захоплювали та запам’яталися багатьом людям. У пам’яті друзів, знайомих і колег Роман залишився веселим, щирим, світлим та активним.
Він був зі своєю незмінною усмішкою і на світлині під час служби в ЗСУ, яка заполонила соцмережі після його загибелі. Життя Романа обірвалося 11 лютого 2026 року в Запорізькій області. Воїну був 31 рік.
«Загинув мій колишній студент, історик Роман Климарчук. Не можу досі повірити, що пишу ці слова. У пам’яті постійно спливають уривки студентських років: його жарти, участь у тижнях факультету, футбольні матчі. Роман завжди був серед тих, хто створював атмосферу, — активний, відкритий, з гумором і живою енергією, яка тримала навколо нього людей. Важко прийняти, що люди, яких пам’ятаєш студентами, яких бачив на парах, у коридорах академії, на факультетських заходах, сьогодні гинуть на війні, захищаючи Україну. Ще важче усвідомити, що тепер про них доводиться говорити в минулому часі», — поділився викладач Національного університету «Острозька академія» Сергій Рудько.
Роман родом з міста Камінь-Каширський Волинської області. Там він навчався у місцевому ліцеї № 2, а вищу освіту здобув в Острозькій академії за спеціальністю «Історія та археологія».
«Веселий, добрий, запальний, душа компанії, серце навчального закладу. І це не дивно — жага до навчання поєдналася з глибоким артистизмом і невичерпним оптимізмом. Він стояв біля витоків шкільної традиції гумористичних проєктів. Успішно продовжив розвиватися в цьому напрямі і після вступу до університету. Активність, ініціативність, креативність і надзвичайне почуття гумору — усе про нього. Найкращий у класі, найяскравіший на сцені, найцікавіший у дружньому колі. Романа любили усі в нашій школі. І пам’ятатимуть його усі», — згадують про воїна в ліцеї.
В університеті Романа пам’ятають як майстра тонкого інтелектуального гумору, наділеного відмінним акторським талантом. Він був переможцем розважального шоу «Розсміши коміка» та рівненської «Ліги сміху», а також брав участь у гумористичних проєктах в Ризі та Амстердамі.
Разом зі своїм колегою Михайлом Мартинчуком хлопець створив дует ведучих «З Ювілейного». Вони проводили корпоративи, весілля, дні народження, презентації. Роман був ведучим заходів і самостійно.
Окрім кар’єри гумориста та ведучого, Роман встиг реалізувати себе і як сценарист. Зокрема, долучився до написання сценаріїв серіалів «Будиночок на щастя», «Полкан», «Коли ми вдома».
Під час повномасштабної війни залишив усі творчі проєкти та став на захист України.
«Рома — звичайний хлопець, який будував своє майбутнє. Він не народжений для війни і не цікавився, чи воюють діти депутатів. Він хотів захистити своїх і своє. І я впевнений: якби більше людей були такими, як Рома, в Україні менше гинуло б людей таких, як Рома. Дякую тобі за все!» — згадує про Романа його товариш Павло Євчук.
Із Романом Климарчуком попрощалися в Церкві Святого Миколая Чудотворця в його рідному місті Камінь-Каширський.
«Колись давно, в 2012 році, Роман Климарчук переконав, що мені треба вступати саме в Острозьку академію. Це рішення було чи не найліпшим у моєму житті. Рома воював на Куп’янщині та Запоріжжі. Ми все планували зустрітись, але так і не вдалося…» — написав у соцмережах військовослужбовець те земляк Героя Богдан Кузьмич.
Шана і пам’ять Захисникові!
Ірина Чириця
Фото: Фейсбук-сторінка Роман Климарчук, Фейсбук-сторінка Serhii Rudko, Instagram yevchuk_pasha, «Західна ліга сміху», «Ведучий Роман Климарчук» та із сайту Bestwedding
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
